6. Соціальна робота з жінками учасників АТО

6.1. Соціальний супровід.

Соціальний супровід – найкращий спосіб допомагати всій сім’ї, тримати в полі зору не лише учасника АТО, але й інших членів родини, насамперед жінок.

6.1.1. Соціальний супровід під час перебування бійця на службі.

Час служби чоловіка, сина, батька в збройних силах, а потім перший період  і  після його демобілізації (десь протягом року) є непростим  випробуванням для всіх членів його сім’ї і насамперед для дружини. В цей період жінка має навчитися не лише обходитись без підтримки з боку чоловіка, а ще й знайти ресурс для допомоги йому. І тут дуже важливо, щоб жінка не відчувала себе покинутою сам на сам зі всіма проблемами. Саме тому спеціалісти Центру приділяють велику увагу телефонним дзвінкам, спрямованим на формування особистого контакту з жінкою, надання їй емоційної підтримки та життєво важливої інформації, з’ясування та уточнення її запитів і проблем. Запити аналізуються та системно задовольняються. Жінкам надається комплексна допомога, яка передбачає психологічний супровід (емоційна підтримка, індивідуальні консультації,  психологічна просвіта, групові форми роботи), юридично-правову допомогу, роботу з членами сім’ї (діти, батьки), сприяння у вирішенні соціальних та побутових проблем, залучення до волонтерської  діяльності та соціальної активності. Для жінок проводяться інтерактивні бесіди про психологічну підготовку до зустрічі бійця.

6.1.2. Соціальний супровід після демобілізації бійця.

Було б помилковим вважати, що соціальні проблеми пом’якшаться із поверненням чоловіка після служби. На жаль, психологічний стан чоловіка, а часто-густо ще й втрата роботи можуть лише загострити соціальну складову непростої ситуації, в якій опиняється сім’я. Опитування, проведене спеціалістами Києво-Святошинського ЦСПР,  показало, що якщо на момент мобілізації  87% респондентів мали роботу, то після демобілізації кількість безробітних збільшилася втричі – з 11% до 35%. Якщо раніше жінка могла собі дозволити не працювати, то в багатьох сім’ях постає питання про те, що жінці також потрібно шукати роботу – іноді після багатьох років догляду за дітьми, що ще ускладнює ситуацію.

Тому робота з вторинної профорієнтації в рівній мірі актуальна і для жінок, і для самих учасників АТО.

Соціально-побутові проблеми в сім’ях учасників АТО різні – від досить серйозних, до таких, що цілком підлягають вирішенню.  Фахівці з соціально-психологічної реабілітації населення не мають матеріальних ресурсів чи юридичних важелів, щоб надати масштабну матеріальну допомогу. Але цілком реальною є допомога із залученням волонтерів у вирішенні поточних побутових проблем (меблі, одяг, ліки, канцелярське приладдя для школярів тощо), а також проблем соціального характеру (влаштування дітей до дитячого садочка, сприяння в направленні та оформленні  на лікування та оздоровлення, допомога у зборі коштів тощо).

6.2. Залучення жінок до волонтерської діяльності та соціальної активності

Практика показала,  що найважче доводиться жінкам, які з різних причин ізольовані від соціуму, мають обмежене коло спілкування.  Деякі жінки з сімей учасників АТО самі починають віддавати всі сили волонтерській діяльності. Але багато жінок – особливо з числа таких, що до всіх подій мали серйозні психологічні проблеми – потребують допомоги зі сторони, щоб розпочати активне спілкування, включитися до активного громадського життя. Залучення жінок до громадської та волонтерської діяльності вирішує одночасно цілу низку проблем, оскільки будь-який осередок соціальної активності (громадська організація, волонтерське об’єднання чи ініціативна група) водночас є своєрідною групою самодопомоги. Жінка, що включається до соціальної активності, отримує серйозну «групу підтримки», дає здоровий вихід психологічній напрузі, переключає свою свідомість на більш глобальні проблеми (села, міста чи навіть країни), що дозволяє не глобалізувати та не драматизувати дрібні сімейні негаразди. Вона набуває поваги в громаді, позбувається невпевненості, розгубленості та відчуття, що вона залишилася сам на сам із своїми переживаннями.

Якщо говорити про волонтерську діяльність, то зовсім необов’язково долучатися до якихось масштабних напрямків. Навпаки, для стабілізації психологічного стану найкращою є системна впорядкована діяльність по допомозі збройним силам. Така діяльність не виснажує фізично і морально, не віднімає катастрофічно час від дітей та інших членів сім’ї. Жінки залюбки долучаються до таких напрямків волонтерської діяльності, як плетіння маскувальних сіток,  пошиття  теплого одягу, білизни; плетіння шкарпеток; приготування продуктів харчування, збір та підготовка до відправки одягу, ліків тощо. Дуже успішними бувають благодійні акції, зокрема виставки-продажі майстринь Handmade, зібрані кошти від яких спрямовуються на потреби учасників АТО та їхніх сімей.

Логічним продовженням волонтерської діяльності є залучення жінок до більш широкої соціальної активності. Коли свідомість жінки переключається з вузько-сімейних питань на соціальні проблеми більш широкого спектру, вона набуває додаткового серйозного внутрішнього ресурсу – бажання працювати на загальне соціальне благо, допомагати іншим, опікуватися тими, кому ще важче. Це додає їй сил, дарує відчуття свої значимості, віри у власні сили, бажання відкрити нові горизонти своєму чоловікові.

Про роботу з жінками з сімей учасників АТО читайте також:

1.   Вступ

2.  Інформаційно-просвітницька робота та юридична допомога

3.   Індивідуальні форми роботи з жінками учасників АТО

4.   Групові форми роботи з жінками учасників АТО

5.   Фізична реабілітація жінок учасників АТО

6.   Соціальна робота з жінками учасників АТО