Формування позитивного образу ветерана
Як формувати позитивний образ ветерана? Останнім часом це питання звучить все частіше… Поодинокі, але часом резонансні негативні події, в яких фігурують учасники АТО/ООС, значною мірою підірвали довіру суспільства до ветеранів загалом. Не сприяє формуванню позитивного образу ветерана й принизлива роль «прохачів» пільг, які держава не завжди забезпечує в повному обсязі…
Наведемо декілька висловлювань членів сімейного клубу ветеранів «Крилаті», що діє при Києво-Святошинському центрі соціально-психологічної реабілітації населення:
«Позитивний образ ветерана потрібно підіймати на державний рівень. Держава має виявляти повагу та підтримку ветеранам та їх родинам; ветеран не має принижуватись, випрошувати пільги, слухати нападки людей в маршрутках чи у чергах під кабінетами медзакладів та в держустановах»…
«Держава має формувати позитивний образ ветерана своїм гідним ставленням до кожного вояка й героя Небесної сотні, а не згадувати про них лише на свята та перед виборами»…
«Не можна створити позитивний образ ветерана в умовах, коли до ветеранів не ставляться з достатньою повагою чиновники в державних установах… На жаль, майже нормою стало зневажливе ставлення та приниження ветеранів з боку держслужбовців та посадових осіб в органах місцевого самоврядування та в інших інстанціях, до яких звертаються ветерани»…
«Складно формувати позитивний образ при тому, що населення дуже негативно реагує на пільги, які надаються ветеранам»…
«Ветеранам АТО/ООС важливо відчувати, що про них не забувають так, як забули про “афганців”»…
«Неможливо формувати позитивний образ окремої категорії громадян. Це проблема рівня життя всього народу України»…
«Відчувати почуття власної гідності може лише той ветеран, який достойно забезпечує свою сім’ю»…
«Люди не відчувають захисту від держави, і все менше бачать сенс у захисті того, що не захищає їх»…
Формування позитивного образу ветерана – це комплексне завдання, яке має включати виконання низки завдань. Важливо при цьому не бюрократизувати процес і не звести його до звичних нудних заходів, як це було за часів радянської влади з ветеранами Другої світової війни.
Деякі застереження при організації та проведенні зустрічей з ветеранами:
- Не виділяти категорію ветеранів з-поміж інших, не протиставляти її іншим категоріям населення. Не формувати у ветеранів відчуття «особливості» і відповідно вседозволеності;
- Не заохочувати до штучної героїзації свого життя, до міфотворчості щодо своїх подвигів;
- Не допускати розвитку соціального егоїзму, байдужості до проблем та страждань інших вразливих категорій громадян – стареньких, дітей та молоді, людей з інвалідністю, немічних та нещасних;
- Уникати гіперопіки ветеранів, запобігати розвитку у них соціальної неповноцінності, нездатності розв’язувати свої проблеми;
- Не формалізувати зустрічі з ветеранами, не проводити їх в одному форматі, уникати перетворення ветерана на людину-символ, людину-пам’ятник. Не проводити зустрічі з ветеранами у вигляді лекцій чи монологу.
Натомість варто заохочувати ветеранів до того, щоб вони були корисні громаді. Організовувати такі заходи, в яких ветеран виступає свідомим активним громадянином, реальною, близькою до аудиторії людиною. Проводити зустрічі з ветеранами у формі спільної діяльності та інтерактивного спілкування з урахуванням вікових особливостей аудиторії.
Головний принцип соціальної реабілітації та реадаптації до мирного життя учасників АТО/ООС: «Ветеран – у громаді, ветеран – для громади».
Деякі напрямки формування позитивного образу ветерана:
- «Ветеран – соціально активний свідомий член громади»: виявлення соціально активних ветеранів та залучення їх до суспільно корисних публічних резонансних заходів у громаді – екотолок, облаштування територій, озеленення, участі у соціальних проєктах.
- «Ветеран – свідомий небайдужий член громади»: залучення до участі у громадських обговореннях, форумах, круглих столах тощо.
- «Ветеран – сильний, мужній, стійкий помічник слабких та немічних»: залучення ветеранів до допомоги нужденним, до участі у благодійних акціях, допомоги людям з інвалідністю, стареньким тощо.
- «Ветеран – друг і наставник»: проведення навчальних заходів, майстер-класів, змагань з настільних ігор, спільних переглядів фільмів, в яких у ролі керівника, ведучого, тренера виступатиме ветеран.
- «Ветеран – відповідальний сім’янин, гарний чоловік та батько»: проведення сімейних заходів, у яких братимуть участь ветерани, їх дружини та діти.
- «Ветеран – самодостатній, успішний, здатний дати собі раду»: висвітлення успіхів та професійних досягнень ветеранів. Приклади успішного мирного життя ветеранів.
- «Ветеран – мужній і сильний, здатний успішно долати проблеми з психічним та фізичним здоров’ям»: залучення ветеранів до участі в психотерапевтичних групах, групах емоційної та психологічної підтримки, групах взаємодопомоги. Створення атмосфери, за якої звернення до психолога сприймається як ознака сили та мужності.
- «Ветеран – за здоровий спосіб життя»: залучення ветеранів до організації, проведення та участі у спортивних змаганнях, туристичних походах, екскурсіях на природу тощо.
- «Ветеран – людяна добра людина»: зустрічі ветеранів з дітьми, на яких ветеран акцентується на загальнолюдських цінностях: дружбі з побратимами, взаємодопомозі та підтримці один одного; розповідає про тварин на війні; про те, як допомагали волонтери; про дитячі малюнки тощо.
- «Ветеран – це військовий, фахівець високого класу»: розповіді про особливості військової професії, про оснащення армії, про те, які є військові фахівці, які вміння та здібності потрібні при різних спеціалізаціях.
