1. Булінг: етапи вирішення проблеми

Існують проблеми, які супроводжують людство весь час його існування. Це, зокрема, булінг (соціально-педагогічна та психологічна проблема), безпритульні тварини (соціально-екологічна), засміченість рідного міста чи села (соціально-екологічна), корупція (соціально-правова, психологічна та етична проблема). Але чи завжди ми готові визнати свою (нехай і досить скромну) роль у тих суспільних негараздах, які ніби напряму нас не стосуються? Кажемо «ніби», бо насправді ці проблеми все одно доженуть нас – на роботі, в громаді, в країні… Одні проблеми варто просто взяти до відому, інші – терміново чи поступово розв’язувати, а до боротьби з іншими – долучатися у міру сил. Одна з таких проблем – шкільне цькування, або булінг.

Особливостями булінгу, як і інших соціальних проблем є:

  • Байдужість до такої проблеми роз’їдає душу.
  • Проблема існує незалежно від того, хочете ви її помічати чи ні.
  • Її неможливо швидко викорінити, але цілком реально знизити до прийнятного рівня.
  • Успіх залежить лише за умови консолідації зусиль всіх причетних.

Можливі помилки:

  • Боротися  лише з окремими аспектами проблеми чи з людьми, які до неї дотичні: добиватися виключення зі школи булера-агресора замість того, щоб працювати над загальною атмосферою в навчальному закладі.
  • Брати на себе роль рятівника чи навіть Спасителя щодо конкретних людей, перебільшувати свою роль, переоцінювати свої сили.
  • Не вміти вибудовувати пріоритети в контексті особистого життя і роботи. Хапатися за другорядні справи, навколо яких здіймається багато емоцій, замість того, щоб перейматися дійсно важливими речами.
  • Перебільшувати міру своєї провини або шукати її там, де її немає: «Це все я винна (винен), якби не я…, то…», «Треба було…».
  • Піддаватися гордині – «Я краще знаю», «Я все зможу, всіх навчу, як треба», «Якщо за справу візьмуся Я, вона приречена на успіх».
  • Не залишати часу для погляду в майбутнє, стратегічного планування, профілактичних заходів.

Етапи розв’язання соціальної проблеми:

(1) Стоп-етап:
Це той момент, коли ми зупиняємось, щоб дати собі час подумати, проаналізувати ситуацію, поговорити. Ми говоримо собі: «Стоп! Давайте подумаємо!» і тим самим визнаємо «Є така проблема!». Подовженість у часі цього періоду може бути різна: миттєве розуміння, що треба діяти або ж довгий процес, коли ми женемо від себе неприємні думки, не хочемо порушувати звичний спосіб життя і лише поступово «зріємо» до моменту, коли прокинуться наша свідомість, совість і небайдужість…

У чому може виявлятися втеча від проблеми:

  • Не бачити проблему: «У нас такого немає».
  • Не визнавати важливість проблеми та її витоки, шляхи подолання, досвід інших: «Це завжди було, і якось жили», «Є важливіші питання», «Мене це не цікавить», «Це не моя справа».
  • Не визнавати свою причетність, перекладати провину на інших: «Якщо дитину цькують, – це справа класного керівника»; «Це все директор школи винен».
  • Применшувати свою роль: «Що я можу…», «Я маленька людина», «Я нічого не вирішую», «Від мене нічого не залежить».
  • Перебирати на себе роль жертви і тим самим виправдовувати свою бездіяльність: «Мене теж у школі ображали, і нічого зі мною не сталося»; «При моїй зарплаті (занятості, здоров’ї, маленьких дітях) я не можу ще й цим займатися», «Мене теж булять (батьки, учні)».

(2) Етап-осмислення
На цьому етапі варто відповісти собі на питання:

  1. Наскільки давня ця проблема? Які її масштаби? Що призвело до її виникнення/загострення?
  2. В якій мірі ця проблема стосується мене: а) я безпосередній учасник; б) можу долучитися до її розв’язання; в) можу лише взяти до відому, щоб пристосуватися до обставин.
  3. Чи не можу нашкодити? Наскільки я обізнаний у справі? Хто міг би надати професійну допомогу – проконсультувати, провести тренінг тощо.

Це також період для ознайомлення з літературою, для практичних семінарів і тренігів.

(3) Етап-дія
Здавалося б, цей етап мав би бути найбільш розписаним і рясніти купою практичних порад. Насправді, якщо попередні два етапи успішно пройдені, то ви легко знайдете найкращі рішення – саме ті, які можливі у вашій унікальній ситуації з урахуванням місцевої специфіки, а також низки найрізноманітніших факторів та обставин. Тому лише декілька настанов і пересторог.

  • Змінюйте ситуацію, змінюючи себе та надаючи приклад іншим.
  • Шукайте однодумців.
  • Дбайте про себе, відновлюйте свої внутрішні та фізичні ресурси.
  • Покладайтеся на вищу волю за формулою «Я зробив все, що зміг».
  • Мужньо дотримуйтесь своїх принципів, з гідністю відстоюйте свою правоту.
  • Не зважайте на хибні звинувачення: ви та вищі сили знають, як було насправді.

І знову нам доведеться шукати золоту середину, балансуючи між крайнощами – повною байдужістю і фанатичною відданістю ідеї.

Пам’ятайте: проблеми існують для того, щоб їх розв’язувати!


 

Ще за темою: