Як Ви можете підготуватися до повернення вашого захисника.

Вивчіть інформацію про те, чого очікувати та продумайте, як ви можете з цим справлятися. Поговоріть з іншими родинами, у яких військовий вже повернувся додому. Але пам’ятайте, що кожне возз’єднання родини – особливе і може відрізнятися від попереднього. Кожен військовий має свій власний досвід. Потрібно розуміти, що будь-яка людина, яка повернулася із зони бойових дій потребує певного часу для нормальної адаптації, і часто декілька місяців.

Як почати розмову з вашим військовим.

  Дайте знати, що Ви зацікавлені почути про його почуття та досвід.  Допоможіть вашому військовому висловити свої почуття словами, запитайте: «Ти злишся? Відчуваєш сум? Тривогу?», не перебивайте і не сперечайтесь. Повторіть те, що Ви почули, щоб впевнитися, що зрозуміли правильно, ставте додаткові запитання, якщо Вам потрібно знати більше.  Розкажіть вашому чоловіку (сину, другу), що Ви почуваєте до нього. Вони можуть не розуміти, наскільки сильно Ви за них переживаєте.  Відвідайте приватного психолога або ж психолога-волонтера. Всі розмови є конфіденційними та регулюються Етичним кодексом психолога і не вносяться у медичну історію військового.  Заохочуйте вашого військового до спілкування з іншими ветеранами, наприклад, афганцями, які теж можуть розказати про власні відчуття.  Поділіться своїм знанням про ПТСР, але не робіть спроб діагностувати симптоми у вашого військового. Це роблять спеціалісти за допомогою спеціальних тестових методик.  Запропонуйте Вашому військовому відвідати священика. Навіть якщо він невіруючий, візит може принести певні переваги.  Запитайте, як Ви можете допомогти, і регулярно про це запитуйте.

Декілька порад, які допоможуть вашій сім’ї справитися зі стресом.

Переконайтеся, що у військового, який повернувся додому, є можливість якусь частину вільного часу проводити віч-на-віч із кожним членом сім’ї або близьким другом.  Підтримуйте його у стосунках з іншими, але також давайте йому якийсь час провести наодинці з самим собою. Проведення певного періоду з бойовими друзями може бути корисним, але необхідно встановити часовий проведений із сім’єю.  Експериментуйте з різними стилями спілкування. Ваш військовослужбовець звик до військового стилю розмов і «обмеженого інформування». Можливо, йому доведеться заново зрозуміти важливість обміну інформацією. Не бійтеся запитувати про війну або про те, як він зараз почувається. Знайте, що спочатку він може відмовитися розмовляти. Можливо, вам більш підійде непрямий підхід. Ви можете використати ті види діяльності, які спонукатимуть до розмов, замість того, щоб дивитися телевізор. Такими видами діяльності можуть бути спільні прогулянки, виконання якоїсь спільної роботи,планування завтрашнього дня, спільні спортивні або інтелектуальні ігри.  Висловлюйте впевненість, що всім вдасться справитися із цією ситуацією і ви знову станете щасливою сім’єю. Будьте готові до того, що домашні ролі в родині можуть змінитися (і також можуть змінитися особистісні риси характеру).  Поговоріть про те, що нового Ви навчилися робити, виконанню яких домашніх обов’язків кожен із вас надає перевагу (тепер це можуть бути абсолютно інші речі, відмінні від тих, які були до служби чоловіка у війську).  При необхідності шукайте компроміси. Ви обидва маєте бути впевнені, що потреби кожного з вас розуміють і поважають.

 За матеріалами “Пам’ятки для сімей військовослужбовців, які повернулися із зони АТО”