Коли боєць повернеться додому (поради членам сімей ветеранів)
У житті перед нами постають нові проблеми, які доведеться вирішувати гідно, зі знанням справи, з великою часткою терпіння і навіть смирення. Здається, ще вчора ми навіть у страшному сні не могли собі уявити, що доведеться жити в умовах війни. І нехай війни неоголошеної, такої, що йде «десь там», а може – що набагато страшніше – такої, що вже постукала в наші двері або ж впритул підкрадається до рідних міст і сіл… Найважче тим, до чиєї сім’ї війна увійшла, забравши рідну людину на страшну войовничу роботу – вбивати інших. Справа всіх членів сім’ї – чекати і вірити, що все буде добре. І при цьому розуміти, що після повернення – навіть щасливого і благополучного – часом «все тільки починається». Син, чоловік, батько повертається іншим, незвичним, незрозумілим, «чужим», а іноді навіть психічно надламаним …
Поради членам сім’ї учасника бойових дій та насамперед жінкам:
• Постарайтеся дізнатися, які зміни можуть статися з людиною, якій довелося побувати в зоні бойових дій. Дана публікація – це тільки «передмова до теми».
• Будьте готові прийняти колишнього воїна в його новій якості, щохвилини пам’ятайте, що не він винен у тих змінах, котрі в ньому відбулися.
• Вірте, що «все це тимчасово», «все пройде, і це також», «переживемо», «все буде добре».
• Пам’ятайте, багато що залежить від вас: сім’я потрапила у непрості обставини, в яких знадобиться багато витримки, мудрості, роботи над стосунками і над собою.
• Якщо боєць прийшов у короткострокову відпустку, – ні на що не розраховуйте: не перевантажуйте домашніми проблемами; візьміть на себе планування діяльності на час відпустки; не чекайте звичних проявів почуттів; змиріться з тим, що він «не зовсім тут», не готовий приймати рішення, багато говорить про бойових друзів, прагне до спілкування з тими, хто теж воював, і навіть рветься назад …
• Розумійте, що момент зіткнення нещодавнього бійця з мирним життям може бути для нього вкрай болісним, особливо коли він побачить, що в той час, коли страждають і гинуть співвітчизники, багато хто живе колишніми турботами; не відмовляється від розкішного (а часом і розгульного) способу життя; взагалі не визнає доцільність військових дій. Це може викликати стан близький до шоку і спричинити як ступор, так і агресивні прояви.
• Врахуйте те, що довгий час людина жила за законами війни, тож йому може бути притаманна деяка жорсткість, безкомпромісність, категоричність; «чорно-біле» сприйняття світу; спроби чітко визначати, де друг, а де ворог; пошук «командира», якому він би підпорядковувався або прагнення взяти командування на себе. Можливі навіть спроби «перебудувати» мирне життя (і життя сім’ї також) на воєнізований лад.
• Будьте готові до того, що людина повернеться в очікуванні більш високого статусу, з розрахунком на повагу і визнання своїх особливих заслуг, з відчуттям підвищеної значимості як в соціумі, так і в сім’ї.
• Не сприймайте на свій рахунок негативні та неадекватні реакції учасника бойових дій: дратівливість, заглибленість у себе, черствість стосовно рідних – все це специфічні прояви травмованої психіки рідної і близької людини. Запасіться терпінням та витримкою.
• Водночас не дозволяйте травмованому члену сім’ї перетворюватися на сімейного тирана, якому «дозволено» розпускатися, грубити, зриватися на дружині, батьках або дітях. Чітко позначте межі допустимого. Не лайтеся, але твердо говоріть про небезпеку його нестриманої поведінки для психічного та фізичного здоров’я дітей, для життя престарілих членів сім’ї і навіть для збереження сім’ї в майбутньому.
• Вислуховуйте все, чим готовий поділитися з вами колишній воїн. Давайте йому можливість виговоритися, проговорити (і неодноразово) травмуючі моменти. При цьому не докопуйтесь, але створюйте умови для того, щоб людина розкривалася сама. Створюйте можливість побути удвох без зовнішніх подразників у вигляді працюючого телевізора, інших членів сім’ї, сторонніх… Починайте з простих питань, що стосуються військового побуту, режиму дня, моментів відпочинку і навіть сміху, при цьому даючи можливість «відволікатися від теми». Всіма способами показуйте, що ви сприймаєте інформацію та поділяєте почуття, але не давайте при цьому волю емоціям, навіть якщо доводиться чути важкі і відверті подробиці або якщо щось викликає у вас обурення. Не зойкайте, не коментуйте з переходом на особистості або політику: «тільки з тобою могло таке статися», «командири-зрадники», «злочинна держава» тощо.
• Визнайте значимість для ветерана «бойового братерства», розумійте, що надовго (а, може, й назавжди) бойові товариші стануть важливіше сім’ї, саме вони будуть користуватися абсолютною довірою і сприйматися як ті, хто завжди зрозуміє і підтримає. Прийнявши це як даність, доведеться придивитися уважніше до конкретних людей, відстежувати на користь чи на шкоду йде спілкування з ними. Адже можливі хворобливі повернення до травмуючих подій; колективне зловживання спиртним; взаємне накручування і провокування агресії… Важливо обережно розмовляти з колишнім бійцем про його друзів, разом приходити до певних висновків, закріплювати і заохочувати спілкування з тими з бойових друзів, хто позитивно на нього впливає.
• Дотримуйтеся всією сім’єю здорового способу життя. Якщо раніше можна було дозволяти собі деякі надмірності, то тепер доведеться перебудувати життя всіх членів сім’ї на здорове повноцінне харчування, помірне споживання алкоголю, суворий режим дня, тривалий сон в один і той самий час. Опануйте і постійно практикуйте здорові способи релаксації. Це може бути молитва, медитація, аутогенне тренування, заспокійливі бесіди, дихальні вправи та ін.
• Будь-якими способами перешкоджайте неробству, адже саме вільний час в найбільшій мірі сприяє негативним наслідкам і найчастіше призводить до пияцтва та наркоманії. Допомагайте бійцеві якнайшвидше повернутися до повсякденної рутини. Не захищайте його від дрібних побутових проблем. Сприяйте спілкуванню з тваринами і дітьми (пограти з дитиною, вигуляти собаку, попорати скотину). Приділяйте увагу активному відпочинку (прогулянки, риболовля та ін.) і помірним фізичним навантаженням. Залучайте бійця до громадської діяльності.
• Пам’ятайте, що у сімейних стосунках не буває універсальних рішень і те, що допомогло одній сім’ї, для іншої може виявитися безрезультатним. Саме тому так важливо підходити до відносин творчо, перебувати в постійному пошуку способів допомогти близькій людині, не виключаючи при цьому звернення по спеціалізовану допомогу.
• І – головне: не вважайте, що ваше життя менш цінне, аніж життя потерпілого. За будь-яких умов і за будь-якого фізичного і психічного стану бійця, ви маєте право на хвилини відпочинку, задоволення, простих розваг, радості буття і сміху. Ще більшою мірою цього потребують діти, котрим за будь-яких умов конче необхідно «організовувати» щасливе дитинство. У здоровій сім’ї, що вміє радіти життю, ветерану буде легше повернутися до мирного життя.
