Міф 3. Психологи «лізуть у душу», «докопуються», вивідують найпотаємніше
Насправді: психологи не примушують до відвертості. Ви розповідаєте спеціалісту лише те, що самі готові озвучити. Для психолога важливішим є не перелік фактів вашого життя, а ваше ставлення до них — оцінки, почуття, відчуття, емоції, думки, загальне налаштування… Психолог може працювати з клієнтом, навіть достеменно не знаючи, які саме події призвели до душевного неспокою.
Небезпека: безпідставні підозри щодо психологів заважають вчасно звернутися по фахову допомогу.
Міф 4. Про те, що людина розповідає психологу, можуть дізнатися інші, безпечніше поговорити з кращою подругою чи вірним другом
Насправді: у психологів все дуже суворо з конфіденційністю: існує етичний кодекс психолога, а від збереження таємниці клієнта залежать їхня репутація, робота, заробіток… Психологу також не обов’язково знати всі нюанси вашого життя. Чого не скажеш про друзів і навіть родичів — їм цікаві саме «подробиці», і ніщо не заважає їм потім розпатякати на загал ваші таємниці (іноді мимоволі).
Небезпека: результати звернення до не-спеціалістів непередбачувані та можуть лише поглибити проблему.