Про Києво-Святошинський ЦСПР
Києво-Святошинський центр соціально-психологічної реабілітації населення (ЦСПР) – один із 5 унікальних центрів, що були створені в рамках домовленостей між ООН та Урядом України. Центр розташований у місті Боярка, Фастівського району, Київської області в одному з корпусів Київської обласної дитячої лікарні. Поки що зберігає стару назву – від Києво-Святошинського району, який припинив своє існування внаслідок адміністративно-територіальної реформи у 2020 році.
Центри соціально-психологічної реабілітації населення – це сучасні соціальні заклади міжнародного зразка, в діяльність яких закладено принцип швидкого реагування на потреби громади. Крім Києво-Святошинського, аналогічних Центрів в Україні ще 4: у Київській області – в м. Славутич, в смт Бородянка та Іванків. У Житомирській області – в м. Коростень.
Цільовим призначенням Центру наразі є соціально-психологічна допомога ветеранам та членам їхніх родин, сім’ям військових та загиблих, ВПО, особам, що потрапили до кризової життєвої ситуації шляхом надання їм комплексу психологічних, юридичних, соціальних, інформаційних та інших видів послуг.
Центр засновано Міністерством надзвичайних ситуацій України та Київською обласною державною адміністрацією в рамках Чорнобильської програми ООН у жовтні 2000 року з метою подолання соціально-психологічних наслідків Чорнобильської катастрофи. Офіційне відкриття відбулося 2 листопада 2001 року. Згодом Центр працював за Чорнобильською програмою відродження та розвитку (ЧПВР) ПРООН в Україні. Фахівці центру довгий час надавали соціально-психологічну допомогу маленьким пацієнтам Київської обласної дитячої лікарні, що в Боярці.
У вересні 2014 р. Центр було передано зі сфери управління Міністерства надзвичайних ситуацій України до Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, а з 2018 року – до Міністерства у справах ветеранів України.
З початком широкомасштабного вторгнення у 2022 році фахівці Центру долають соціально-психологічні наслідки російської агресії, надаючи допомогу ветеранам та членам їхніх родин, сім’ям військових і загиблих, вимушеним переселенцям та тим, хто зазнав впливу життєво небезпечних чи психотравмувальних подій внаслідок російської агресії.
У Центрі сформувався унікальний колектив високих професіоналів та небайдужих ентузіастів, фахівців широкого профілю, здатних оперативно реагувати на виклики сьогодення, швидко опановувати сучасні методики та нові напрямки роботи. У Центрі працюють психологи, фахівці з соціальної роботи, юрисконсульт, фахівець зі зв’язків з громадськістю та пресою.
Центр системно співпрацює з благодійними й громадськими організаціями та всіляко сприяє розповсюдженню гуманітарної допомоги серед вразливих категорій населення. Волонтери, що збираються в Центрі, виготовляють на запит бійців необхідні для фронту речі.
Центр сформувався як своєрідний осередок громадського життя, а спеціалісти, що в ньому працюють, стали справжніми лідерами думок.
Центр активно долучається до проєктної діяльності громадських та благодійних організацій, зокрема ГО «Центр розвитку громад» та БО «Фонд Боярської громади», що є постійними партнерами Центру.
Одна з особливостей діяльності Центру – це багаторічні тісні міжнародні зв’язки. Центр – це бюджетний заклад, але створювався він за значної фінансової підтримки міжнародних донорів, які свого часу фінансували навчання спеціалістів, ремонт приміщення, придбання меблів та обладнання. Центр має високу міжнародну репутацію надійного партнера. Багато років він співпрацював з американською неурядовою організацією «Друзі Чорнобильських центрів в Америці» («Friends of Chernobyl Centers U.S. Inc. (FOCCUS)», мав почесне право обирати делегатів від Боярської громади за американською програмою «Open world». Також Центр брав участь у програмах оздоровлення дітей у США. Багато років Центр пов’язують дружні стосунки з громадою міста Медісон (Вісконсин, США).
Збереження Центрів соціально-психологічної реабілітації населення у форматі, який було закладено при їх заснуванні, завжди свідчило про ефективне використання міжнародної допомоги, слугувало своєрідним маркером розвитку демократії в Україні, уваги держави до ментального здоров’я українців та до розвитку місцевих громад. Показово, що ще 8 аналогічних центрів свого часу було створено в Білорусі та в Росії, але досить швидко вони припинили своє існування.
