БЗкошт: Спільнокошт Земляків

Фахівець із соціальної роботи Олеся Шніп у березні-травні 2022 р. працювала дистанційно. За цей час вона пройшла курси для соціальних працівників та психологів із кризової допомоги. Увесь цей період надавала на постійній основі емоційну підтримку ветеранам та вимушеним переселенцям. Проводила соціальний супровід тих переселенців, які потребували нагальної підтримки, зокрема знаходила, купувала та доправляла ліки тим, хто їх конче потребував. Працювала з переселенцями та їх дітьми у притулку. Проводила майстер-класи з елементами арттерапії для дітей з інтернатів та дитячих будинків, а також для дітей із затримкою у розвитку, що були вивезені з місць активних бойових дій.

Щовечора дистанційно надавала підтримку жінкам різних категорій. Створила на платформі ZOOM онлайн групу підтримки в умовах війни «Арт-лайф». Це жіноча група, мета якої – зняти стрес, знайти опору, заземлитися, віднайти в собі силу й надію на краще. Її учасниці – це члени сімей воїнів, ветеранів та вимушених переселенців. Жінки та дівчата мають змогу познайомитися та підтримати одна одну. Їм
надаються рекомендації щодо вгамування тривоги. Група так розрослася, що була розділена на декілька потоків.

Для прикладу – вправа з метафоричними картами «Двері». Треба обрати одну з карт й відповісти на питання — що це за двері, куди вони ведуть? Чи добре нам там? Це дуже відгукнулося дівчатам, кожна розповіла про свій досвід, поділилася почуттями та мріями, проговорила біль втрати та озвучила надії на майбутнє.

От трошки мрій від наших клієнток: «Мені так сподобалися ці карти, такі милі картинки. Уявляю собі подвір’я моєї майбутньої дачі. Я відпочиваю, двері відчинені, без замка, новенькі, легенько відкриваються… Усе естетично й дуже красиво»; «Двері, які ведуть до будинку, який багато чого бачив, вони ведуть у дім, в якому тепло й затишно, пахне хлібом і чути голос мами, бо там наше дитинство. Поруч із домом виноград, який завжди був поруч із домом, літом дарував прохолоду, а восени прикрашав будинок найгарнішою сукнею». «Двері ведуть до затишного будинку, якого так не вистачає… «Свій власний будинок з гарними дверима!». Це все про біль втрати, про тугу за рідною домівкою, але й про надію на майбутнє. Це те, за що тримається кожна жінка, знаходячись далеко від дому.

А це малюнок з заняття, на якому йшлося про безпечне місце — кожна могла уявити таке місце, намалювати його, лишити його собі як нагадування про те, що у вирі життя є те місце, де можна побути наодинці з собою та відпочити.

І насамкінець декілька відгуків про онлайн групу: «Цієї ночі вперше за всі останні місяці спала спокійно. Дякую за зустріч!», «Це дуже важливо для нас, ми можемо трохи відволіктися від війни, просто поговорити про наболіле та помалювати. Дякую, що збираєте!».