Вечір спогадів у ЦСПР: до 30-х роковин Чорнобильської катастрофи
25 квітня 2016 року у переддень 30-х роковин з дня аварії на Чорнобильській АЕС у Києво-Святошинському центрі соціально-психологічної реабілітації населення та його інформування з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи відбулася тепла і неформальна зустріч переселенців із зони відчуження та жіночого клубу «Затишок» (керівник – Антоніна Мартиненко). Це був вечір спогадів, відверта розмова про непросте минуле і не менш складне сьогодення.
Привітала всіх присутніх директор ЦСПР Ангеліна Лахтадир, котра розказала про діяльність Центру, про ту дбайливу увагу, яку спеціалісти приділяють постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи. І хоча вже більше року Центр підпорядковано Державній службі України у справах ветеранів війни і учасників АТО, допомога чорнобильцям залишається одним із важливих напрямків діяльності закладу.
Своїми спогадами про те, як вони дізналися про Чорнобильську катастрофу, про драматичні дні, коли довелося полишати чарівне молодіжне місто Прип’ять, поділилися переселенці з зони відчуження Таїсія Уніченко, Валентина Баженова, Лариса Тєлєш, Клавдія Пилипейко, Ніна Ганська, Валентина Гриб. Найбільш болісним для них і донині залишається той факт, що боярчани 30 років назад не занадто привітно зустріли тих, хто мав оселитися в Боярці. Це мало своє пояснення: переселенцям відійшли квартири, обіцяні працівникам заводу «Іскра». Але розуміння ситуації ніяк не полегшувало моральний стан людям, які в один день втратили все – і житло, і всі речі, і цілий звичний та комфортний світ…
Жіночки з клубу «Затишок» гаряче підтримали чорнобильську тему – вони також мали, чим поділитися: в когось постраждали від аварії та передчасно пішли з життя родичі, комусь довелося вивозити школярів в евакуацію (не забуваймо, що Боярка також відноситься до територій, постраждалих внаслідок катастрофи). А Надія Горова розповіла, якою трагедією стало розставання з рідним селом Опачичі для її мами та всієї рідні.
Драматично прозвучав виступ Лариси Волинець, вимушеної переселенки зі Сходу України через війну з Росією. Зв’язок часів, гірка доля України – благодатного чарівного краю, де, здавалося, мав би бути рай на землі, а натомість одне лихо за іншим… В цих подіях, між якими часовий проміжок вже біля трьох десятиліть, багато спільного і у переселенців із зони відчуження, і вимушено переміщених із окупованої території – проблеми, емоції, навіть вороги, які переважним чином і винні в обох трагедіях українців.
Але не все було так сумно на цій душевній зустрічі. Було місце віршам, пісням… Адже всі членкині клубу «Затишок» ще й учасниці хору «Надія» – люди творчі і талановиті. Тому звучали пісні – скорботні та сумні, а також веселі й оптимістичні. Співали всі – і нинішні хористки, і майбутні (адже в декого вже з’явилися плани долучитися і до клубу, і до хору).
Галина Богорад прочитала власні вірші, присвячені Чорнобильській трагедії та – щоб внести хвилинку гумору – веселі гуморески.
Користуючись нагодою, гості Центру трохи помріяли. Керівник інформаційно-аналітичної служби Марія Кириленко, координатор проектів конкурсу проектів та ярмарки ідей, озвучила ідею нової громадської організації «Боярський простір» щодо організації екскурсій для людей похилого віку. Ця тема викликала загальне пожвавлення. Одразу прозвучали перші побажання – дендропарк «Олександрія» (м.Біла Церква), парк «Феофанія», театр.
Вечір завершився, спогади зосталися. Але до них додалася згадка про теплу душевну зустріч із людьми, близькими по духу. А ще – багато планів на майбутнє, бо життя продовжується!
