ЯК ПІДГОТУВАТИСЯ ДО ПОВЕРНЕННЯ ВІЙСЬКОВОГО ДОДОМУ

За матеріалами «Пам’ятки для сімей військовослужбовців, які повернулися з зони АТО»   (За ред. Майстренко Т.М.,  переклад з англ. – Масик О.Л.).

Ви та близький вам військовий вступаєте в постмобілізаційний етап. Це період, коли військові

повертаються додому, і сім’ї  звикають знову до спільного життя. Кожне повернення і з’єднання сім’ї – особливе. Якщо ваш вояк вже повертався з зони бойових дій, Ви можете думати: «Я знаю, чого очікувати», однак наступна демобілізація може  бути  не  легшою.  Військовий  може зазнати інших стресів або травмуючих обставин під час військової служби, або ж життя вдома може змінитися з появою нової дитини, або захворювання когось із членів сім’ї. Будь-які із цих обставин можуть зробити повернення і призвичаєння до мирного життя іншим або ж важчим.

Коли  військовий  повертається  додому,  Ви  можете відчувати,  ніби  ви  зовсім  не  знаєте один
одного. Для відновлення колишньої близькості, довіри і  підтримки необхідно навчитися знову  довіряти одне одному  і покладатися один на одного.
Плани, мрії та очікування кожного можуть змінитися через ті зміни, що трапилися у зоні бойових дій, або ж удома, або ж водночас і там, і там.

Часом буває необхідно переглянути та переоцінити сімейні ролі. Наприклад, Ви не хочете позбуватися власної незалежності, яку мали тоді, як ваш військовий був на службі.

Ви можете підготуватися до повернення вашого вояка.

• Вивчіть інформацію про те, чого очікувати та продумайте, як ви можете з цим справлятися.
•  Поговоріть з іншими родинами, у яких військовий вже повернувся додому.
• Турбуйтеся про себе.
•  Пам’ятайте, що кожне возз’єднання родини – особливе і може відрізнятися від попереднього.

Подружжя

Зазвичай,   після   повернення   починається   фаза «медового місяця», яка триває досить короткий період.

Ваш чоловій на військовій службі міг пережити травматичний досвід.

Ви за час відсутності чоловіка могли стикатися з різними проблемами і самостійно вирішувати їх. Ви можете відчувати злість через те, що вам довелося самій справлятися з проблемами за час його відсутності. Ви можете відчувати гордість за те, з чим могли справитися за час його відсутності. Ваше власне життя теж може змінюватися, у вас можуть з’явитися нові знайомі або друзі. Можуть постати питання невірності. Можливо, вам необхідно обговорити зобов’язання один перед одним у ваших стосунках.

Чи однаково переживають повернення додому чоловіки і  жінки-військовослужбовці?

 І  чоловіки, і жінки часто відчувають, що ніхто не може зрозуміти, через що їм довелося пройти. Після демобілізації чоловіки і жінки часто по-різному повертаються в родину.

Для того, щоб справитися зі стресом, чоловіки, як правило, ізолюють себе, можуть шукати моральну підтримку у старих друзів або товаришів по військовій службі.

Жінки частіше пробують поділитися своїми почуттями і враженнями з партнерами. Однак, вони можуть швидко дратуватися або нервувати, якщо відчувають, що підтримка неадекватна. Їхні чоловіки можуть не розуміти або нехтувати негативні почуття у жінок, таким чином, вони не можуть надати саме ту підтримки, якої потребує жінка.

 Діти

 Підготуйте дітей до повернення батька з зони бойових дій. Потреби дітей могли дещо змінитися за час відсутності батька, можливо, їм знадобиться деякий час, щоб знову відчути душевну близькість з батьком, особливо, якщо вони були дуже маленькими на час його від’їзду.

Діти реагують відповідно до їх віку.

Немовлята (12 місяців або менше) можуть реагувати на зміни у розпорядку дня, оточенні, на зміни настрою матері або її доступність. Діти можуть ставати апатичними, відмовлятися від їжі і навіть втрачати вагу.

Діти 1-3 років можуть ображатися, «дутися», плакати, влаштовувати гнівні істерики, погано спати, якщо мама має проблеми або недоступна увесь час.

Дошкільнята (3-6 років) можуть повертатися до більш дитячої поведінки, регресувати, можуть бути проблеми з туалетом, смоктання пальця, проблеми зі сном, тривожність, роздратування, «висіння» на мамі. Також вони можуть легко роздратовуватися, впадати у гнів, бути пригніченими або агресивними, або ж скаржитися на неприємні відчуття або біль. Вони можуть думати, що батька мобілізували, «бо я поганий».

Діти молодшого шкільного віку (6-12 років) можуть бути нервовими, агресивними або капризувати і скаржитися, нити про все. У них може з’являтися головний або шлунковий біль тощо.

Дуже часто дошкільнята або молодші школярі турбуються, переживають про безпеку батька вдома.

Підлітки      (13-18   років)   можуть   хвилюватися, нервувати, протестувати. Також їм може не подобатися новий розподіл сімейних ролей і сімейних обов’язків після повернення батька додому.

Поради щодо допомоги дітям будь-якого віку:

•  забезпечте додаткову увагу, піклування та фізичну близькість (обійми, поглажування, дружні дотики);
•  зрозумійте, що дитина може злитися і, можливо, вона має на це право;
• обговорюйте ситуацію, дайте дітям зрозуміти, що вони можуть говорити про свої почуття;
• прийміть те, що вони відчувають, і не говоріть, що такі почуття неправильні і так не можна;
• розкажіть дітям, що такі почуття є нормальними, приготуйтеся до того, що це доведеться говорити багато разів;
• зберігайте звичайний ритм життя і плануйте події заздалегідь.

 Батьки військовослужбовця

Батьки та інші члени сім’ї так само повинні пристосовуватися до повернення військового, як і його дружина. Вони теж повинні зрозуміти, що за час служби всі змінилися і подорослішали. Їхні стосунки з військовим, що повернувся з зони бойових дій, також змінилися і будуть іншими. Доки вони «знайомляться» знову, їм необхідно зважати на певні рамки відносин.

Батькам та іншим близьким родичам дуже легко перейти до того типу ставлення, який був до військової служби. Вони хочуть піклуватися про нього так, як він, можливо, вже не потребує або ж не хоче.