Алкоголізм – це страшна хвороба. І якщо не серед своїх близьких, то в найближчому оточенні ми обов’язково знайдемо когось, хто потерпає від цієї недуги. З віком ми можемо скласти свій власний трагічний перелік скалічених доль, зруйнованих сімей, загублених життів… Сьогодні ми поговоримо про те, що рідні алкоголіків також хворі. Вони страждають на співзалежність (інакше – співузалежненість, ко-алкоголізм). Дослідження показують, що один алкоголік може спровокувати стан співзалежності до 10 осіб із свого найближчого оточення. Але найбільше страждають дружини алкоголіків…

Жінка, у якої чоловік хворий на алкоголізм, глибоко нещасна. Ця біда позбавляє її спокою, сімейного щастя, матеріального благополуччя, калічить її психіку. Така жінка переживає постійне нервове напруження, її переслідує почуття сорому, провини, відчаю…
Часом жінка змиряється із станом речей заради дітей, які продовжують любити батька і не завжди розуміють відчай матері. А іноді – живе лише мрією вирватися з кола обставин, які примушують її все це терпіти… Постійна напруга шукає свого виходу, все частіше жінка зривається і влаштовує скандали, які нічого не змінюють на краще. А яку наругу терплять її почуття! Адже це справжня трагедія – спостерігати поступове падіння і деградацію чоловіка, зносити від нього образи і знущання. Жінку роздирають протиріччя, вона емоційно нестабільна: її почуття коливаються від співчуття до роздратування, від надії до відчаю, від кохання до ненависті…
Іноді любляча жінка, щоб втримати чоловіка при сім’ї, починає з ним випивати. Це жахливий шлях – адже алкоголізм у жінок розвивається набагато швидше…

Але навіть якщо жінка алкоголіка взагалі не вживає спиртного, вона теж хвора. Психологи розцінюють близьких тих, хто п’є, як співузалежнених від алкоголю, а на подальших стадіях – як хворих на коалкоголізм. І перший крок до психічного здоров’я – це усвідомити свою хворобу.

Співзалежність – це хворобливий, на рівні манії, болісний патологічний стан, що характеризується сильною емоційною, соціальною та навіть фізичною залежністю від іншої людини. Найчастіше термін вживається стосовно родичів і близьких алкоголіків, наркоманів та людей з будь-якими іншими залежностями… Співзалежна людина не намагається позбутися негативного впливу партнеру, не робить реальних результативних спроб змінити ситуацію на краще (іноді підсвідомо).
Як показують дослідження, лише 24% дружин розуміють, що алкоголізм чоловіка напряму пов’язаний з її ставленням до ситуації і що вона може допомогти чоловікові, лише кардинально змінивши свою поведінку.
Що ж робити? Насамперед важливо визнати факт своєї хвороби.

Ви співзалежні від алкоголіка, якщо:

• непокоєтесь з приводу кількості спиртного, що він вживає;
• маєте фінансові проблеми, пов’язані з його пияцтвом;
• хвилюєтесь через його пізні повернення додому;
• відчуваєте сором через те, що він п’є, приховуєте його хворобу від оточуючих;
• почуваєте себе винною – з різних причин: вам здається, що він п’є через вас, що ви не вмієте його врятувати, що вчасно його не покинули, не убезпечили дітей…
• допомагаєте йому долати негаразди, пов’язані з пияцтвом;
• переконані, що в пиятиках винен не він, а друзі, колеги, родичі… чи, приміром, обставини, важке життя, характер роботи…
• часом думаєте про самогубство;
• вдаєтесь до погроз розлученням;
• завжди намагаєтесь визначити факт вживання алкоголю та оцінюєте міру сп’яніння;
• шукаєте заховане спиртне;
• переконані, що він самотужки може покинути пити, якщо справді цього захоче;
• уникаєте дратівливих моментів у спілкуванні;
• відмовляєтесь від домашніх свят або запрошень у гості;
• почуваєте себе нещасною, переконані, що саме алкоголізм близької людини зіпсував вам життя;
• обмежуєте спілкування з друзями та колегами;
• зриваєте злість на комусь іншому, хоча насправді роздратовані через його поведінку;
• переконані, що оточуючі не розуміють всю міру ваших страждань через життя з алкоголіком.

Поради співзалежним

• Не дозволяйте ілюзіям, що чоловік стане пити менше або й зовсім покине, впливати на ваше життя. Алкоголізм – це хвороба, за якої насамперед порушується самоконтроль. Сподівайтесь на краще, але вибудовуйте своє життя з розрахунку, що живете з алкоголіком.
• Не намагайтесь самотужки долати проблеми, пов’язані з пиятикою вашого чоловіка. Шукайте лікувальні центри, фахівців, подруг по нещастю, групи підтримки.
• Усвідомте, що лікуватись вам доведеться одночасно: чоловікові – від алкоголізму, а вам – від співзалежності. Якщо ви кардинально не зміните свою поведінку, він ніколи не одужає.
• Не приховуйте від оточуючих пияцтво чоловіка. Спокійно всім пояснюйте, що він у вас хворий на алкоголізм. Поводьте себе так само, якби ваш чоловік був хворий на будь-яку іншу недугу.
• Навіть не допускайте думки, що це ви винні в тому, що ваш чоловік п’є (це одне з улюблених виправдань питущого). Не намагайтесь знайти витоки його схильності до спиртного. Запам’ятайте, що причина не в сімейних негараздах, не в проблемах на роботі, не в поганій компанії, а в хворобливому потягу вашого чоловіка до алкоголю.
• Проаналізуйте своє життя. Продумайте та запишіть всі “за” та “проти” щодо вашого спільного проживання з алкоголіком. І який би варіант ви не обрали – покинути алкоголіка чи продовжувати з ним жити – це ваше рішення. Тому спокійно сприймайте усі негаразди, з ним пов’язані: ви більше не жертва, а людина, що зробила свідомий вибір.
• Не лякайте чоловіка розлученням – навряд чи він повірить. Якщо життя поряд з алкоголіком стало нестерпним, або ви маєте надію, що цим ви його зупините, ставте питання руба: “Або я, або пляшка”. Але лише за умови, що ви дійсно готові до розриву. Якщо чоловік в черговий раз пообіцяє покинути пити, тримайте зібрані речі напоготові, щоб піти за першого ж зриву.
• Змініть своє ставлення до чоловіка. “Відпустіть” його, перекладіть на нього відповідальність за його власну долю. Дайте йому можливість самому відповідати за свої вчинки. Спостерігайте за ним спокійно, ніби за сторонньою людиною (приміром, сусідом).
• Не намагайтесь його контролювати, штучно утримувати від пиятики, сварити. Ніколи не прибирайте за ним, якщо він щось накоїв у стані сп’яніння. Нехай наступного дня він побачить наслідки своєї поведінки. Не платіть його борги, не прикривайте перед начальством, колегами, друзями, сусідами. “Вийдіть з гри”, залиште його наодинці зі своєю хворобою.
• Уникайте сварок, особливо якщо маєте дітей: їх психіку більше руйнує ваша болісна реакція, аніж поведінка батька.
• Не стримуйте штучно момент, коли настане криза. Дайте чоловікові можливість “відштовхнутися від дна”. Криза – це поворотний момент, коли він або загине, або врятується. Саме в кризовий момент хворий може свідомо піти на лікування або просто кинути пити.
• Ваше завдання – не загинути разом із чоловіком. Врятувати потопаючого можна лише за умови, що ви самі дістанетесь берега.
• Проаналізуйте ваше власне життя. Відверто зізнайтесь собі, у чому ви стали залежні від алкоголізму вашого чоловіка, від чого відмовились. Продумайте, що ви могли б змінити на краще. Крок за кроком відвойовуйте своє право на нормальне життя. Ходіть без чоловіка в гості, бувайте десь разом із дітьми, слідкуйте за собою. Шукайте подруг та знайомих, з якими ви б могли відволікатися від важких домашніх вражень. Дозвольте собі радіти життю.
• Якщо ви матеріально залежні від чоловіка, шукайте шляхів виходу з такої ситуації.
• Продумайте, як ви будете жити, коли ваш чоловік кине пити. Чим буде наповнене ваше життя? Чи не відчуєте ви порожнечу, чи не бракуватиме вам адреналіну і яскравих (хоч і не занадто приємних) відчуттів? Найбільша загроза – це коли алкоголік реально кидає пити, а інші члени сім’ї підсвідомо цьому опираються.
• Будьте готові до довгострокової роботи з психологом.
• Шукайте групи взаємодопомоги для родичів алкоголіків, які називаються Ал-Анон і відомі по всьому світі аналогічно до груп АА (Анонімні Алкоголіки). Ці групи довели свою ефективність упродовж багатьох десятиліть. Члени Ал-Анон виходять у своїй діяльності тези, що алкоголізм – це сімейна хвороба, а зміна ставлення до алкоголіка може сприяти одужанню. Сором, відчай і страх, який постійно відчувають співузалежнені люди, може бути подоланий, якщо його «вивести назовні», висловити у колі людей, які тебе зрозуміють.

Деякі поради можуть здатися, на перший погляд, неприйнятними, навіть жорстокими, але вони народилися як результат багаторічної роботи фахівців та груп взаємодопомоги. Це вже доведено: допомогти алкоголіку можна лише визнавши свою співзалежність і кардинально змінивши поведінку. Одужати можна лише разом.

Марія КИРИЛЕНКО

4 березня 2017 року в ЦСПР, о 12:00 відбудеться «Свято весни» для жінок!

Давайте разом прикрасимо своє життя новими барвами та враженнями!

У програмі заходу:

·            Майстер-клас із виготовлення подарункових підсвічників.

·            Танцювальний майстер-клас для підняття настрою та зняття емоційної напруги.

·            Тепле спілкування за чашечкою духмяного чаю та безпрограшна лотерея.

3 листопада 2016 року директор Києво-Святошинського центру соціально-психологічної реабілітації населення Ангеліна Лахтадир та заступник директора з методичних питань Ганна Яценко відвідали робочий семінар з професійного розвитку «Вступ до гендерної політики, миру та безпеки. Роль гендерної рівності в процесі переходу військового персоналу до цивільного життя», що був проведений в рамках діяльності Трастового фонду НАТО зі створення системи зміни військової кар’єри на професійну цивільну.
В лекційній частині були розглянуті гендерні питання та соціальна адаптація військовослужбовців, які полишають службу (доктор Герні Миртінен, керівник Команди з питань гендерної політики, представництво «Інтернешенл Алерт») та питання гендерної обізнаності (Ірина Лисичкіна, доцент Національної академії Національної гвардії України).
Потім відбулося жваве обговорення широкого спектру питань, зокрема, фактів насильства у збройних силах, готовності українських жінок брати участь у бойових діях, рівень згоди жінок до проходження військової служби, психологічна підготовка жінок до проходження служби тощо. 

Києво-Святошинський ЦСПР запрошує дружин та матерів учасників АТО на безкоштовний майстер-клас з живопису акварельними фарбами, що відбудеться  26 жовтня (середа), о 18.00, у творчій залі Центру.

Майстер-клас проводить художниця Анна Кшановська-Орлова. Ви матимете можливість відпочити, зняти напругу, поспілкуватись і подарувати своїй сім’ї роботу, виготовлену власноруч.  Запис на майстер-клас за телефоном: 067-736-54-19 (Ангеліна Миколаївна)

У Києво-Святошинському центрі реабілітації населення робота з учасниками антитерористичної операції, членами їх сімей та громадою в цілому відбувається за програмою «Мирне життя. Після АТО». Робота з жінками – а це можуть бути дружини, подруги, мами, сестри та інші родички – є одним із найважливіших елементів комплексної допомоги учасникам АТО. Така робота дуже різноманітна і включає в себе психологічну підготовку членів сім’ї до зустрічі бійця; зниження психологічної напруги; оптимізацію стосунків у сім’ї шляхом підвищення психологічної культури окремих її членів; соціальний супровід; навчання способам саморегуляції; фізичну реабілітацію (лікувальну фізкультуру, масаж, групові заняття); юридичну допомогу в оформленні документації тощо.

Робота з жінками відбувається в формі індивідуальних психологічних консультацій та у формі індивідуальних робіт (це може бути психологічна, соціальна, інформаційна та організаційна робота). Саме під час індивідуальної роботи, в невимушеній доброзичливій атмосфері, за чашкою чаю, жінка може довіритись спеціалісту, поділитись своїми проблемами, отримати емоційну підтримку, первинну психологічну допомогу, визначити шляхи вирішення особистісних, сімейних чи побутових проблем. Ефективними також є ситуативні «малі групи», коли для такого спілкування збирається декілька жінок, що знайомі та довіряють одна одній. З часом вимальовуються та починають діяти групи самодопомоги жінок учасників АТО, в які об’єднуються жінки, у яких сформувались спільні запити на послуги спеціалістів центру та які самі можуть допомогти і підтримати одна одну, поділитись досвідом, отримати життєво необхідну інформацію. Найбільше жінок учасників АТО цікавлять наступні питання:

• Психологічна підтримка в той час, коли чоловіка мобілізовано, а також у період його реадаптації до мирного життя.
• Артотерапевтичні заняття та майстер-класи, під час яких вони можуть заспокоїтись і відволіктись.
• Інформація про соціальні пільги та гарантії, які надає держава для сімей учасників АТО;
• Оздоровлення дітей та всієї сім’ї;
• Здорове змістовне дозвілля для дітей;
• Сімейні заходи: екскурсії, майстер-класи, свята для всієї сім’ї.
• Питання працевлаштування та самореалізації (і для чоловіків, і для жінок).

Щиро запрошуємо жінок з сімей учасників АТО до нашого Центру!

У Києво-Святошинському центрі соціально-психологічної реаблітації населення вже 7 років поспіль проводяться  заняття для мам з маленькими дітьми віком 2-3 років.  Програма “Я і моя дитина” дуже популярна в громаді і має численні схвальні відгуки. Веде заняття дипломований спеціаліст, практикуючий психолог Наталія Жанталай.  Робота з мамами і дітьми відбувається в рамках розроблених тем, а також за запитом мам. Таким чином, жінки мають змогу отримати інформацію, важливу для них саме зараз.

Мета програми: Оптимізація стосунків дітей та батьків за допомогою їхньої активної взаємодії, інтелектуальний розвиток дітей другої групи раннього віку.

Завдання програми:

Для дітей:

• • • розвиток емоційної сфери дітей раннього віку (взаємодія з мамою, рухи під музику, спільні вправи, масаж);
    • розвиток пізнавальної активності дітей раннього віку;
    • розвиток дрібної моторики (насадження намистин з природних матеріалів, складання монет в скарбнички, застібання ґудзиків тощо);
    • розвиток тактильних відчуттів (робота із зразками різних матеріалів);
    • розвиток рухової активності (крупних рухів);
    • розвиток соціальних і комунікативних умінь у малят (вітаємося, дякуємо, прощаємося, вчимося діяти в групі)

https://youtu.be/XCrzH4GkHuA

Для мам:

• • • Покращення взаємодії «мати/батько – дитина»;
    • Набуття навичок взаємодії з дитиною раннього віку;
    • Уміння бути активним партнером дитини в його діяльності;
    • Підвищення поваги до бажань та потреб малюка, готовність прийняти його індивідуальні прояви;
    • Узгодженість виховного батьківського впливу та батьківських очікувань із віковими психологічними особливостями дитини;
    • Розширення знань стосовно ігор, вправ та інших видів взаємодії з дітьми раннього віку.

Цільові групи: діти раннього віку (від 2 років) із батьками.

Види робіт: групові заняття з дітьми раннього віку (від 2 років) із батьками.
https://youtu.be/mqrnCfPsKTY
Періодичність роботи за програмою: групові заняття (щотижня).

За період з січня по червень 2016 року було проведено 35 занять, взяли участь 126 дорослих, 137 дітей. Із них дорослих із сімей АТО – 21, дітей з сімей АТО – 21.

Теми занять за період із січня по червень 2016 року:

Теми для дітей: «Пори року та природні явища»; «Одяг»; «Матусині помічники»; «Професії»; «Тварини»; «Птахи»; «Рослини»; «Квіти»; «Фрукти-Ягоди»; впродовж всіх занять вивчали кольори.
https://youtu.be/52j6vbhf5f8

Теми для мам:

«Ігри в ванній кімнаті, значення ігор з водою для дитини»;

«Введення правил, заборон, обмежень у ранньому віці»;

«Причини негативної поведінки, дитячі істерики»;

«Прояви дитячого гніву, що з цим робити»;

«Причини гніву дорослого, як впоратись з власним гнівом»;

«Способи взаємодії в конфліктних ситуаціях»;

«Джерела, ресурси, засоби підтримки власного гармонійного стану мами»;

«Значення тата у вихованні дитини»;

«Симбіоз між мамою та дитиною, – що це, до чого призводить, запобігання»;

«Виховання з любов’ю і логікою»;

«Адаптація дитини до дитячого садочку».

Запит клієнтів: Заняття побудовані таким чином, що актуальні для них теми мами замовляють на наступне заняття.

Участь у групових заняттях брали: дружина учасника АТО, багатодітні мами, мами дітей інвалідів.

Відгуки клієнтів:

Заняття для дітей:

Що сподобалось, або які ігри застосовуєте вдома:

–       «Активно стали користуватися картками, пазлами, мозаїкою»;

–       «Познайомились з фарбами вперше на занятті, повторюємо аплікації, масажі, танцюємо»;

–       «Робимо пальчикові ігри, зарядку».

Заняття для мам:

Що із отриманого матеріалу стало в пригоді:

–       «Все, що пояснює психолог мені стало у пригоді, весь почутий матеріал»;

–       «Виховання дитини, кожна тема другої половини заняття (для мам) як знахідка»;

–       «Як ефективно розподіляти час, «ділити» обв’язки на усіх членів сім’ї».

Що із отриманого матеріалу (інформація, або почутий досвід) вплинуло на Ваше спілкування з дитиною:

–       «Як домовлятися з дитиною»;

–       «Намагаюсь вплинути, підтримати позитивний настрій дитини, щоб день минув в гарному настрої»;

–       «Уміння творчо підходити до вирішення проблем, суперечок»;

–       «Те, що треба прислухатися до дитини, чути її».

Запрошуємо на заняття «Я і моя дитина»!

Початок роботи наступної групи з вересня місяця 2016 року.

 Звертатись до психолога Жанталай Наталії Валентинівни за телефонами: (045-98) 46-851 або 095-511-19-94