В засобах масової інформації останнім часом підіймаються питання навколо ситуації з виділенням земельних ділянок учасникам антитерористичної операції.

Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції надає роз’яснення з питання, передбаченого Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 № 3551 (далі за текстом – Закон) першочергового відведення земельних ділянок учасникам бойових дій, інвалідам війни, учасникам війни, особам (сім’ї загиблих), на яких поширюється чинність цього Закону.

Вищезгаданим Законом передбачено надання пільги: учасникам бойових дій (п.4 ст.12 Закону), інвалідам війни (п.18 ст.13 Закону), учасникам війни (п.13 ст.14 Закону), особам (сім’ї загиблих), на яких поширюється чинність Закону (п.15 ст.15 Закону) у вигляді першочергового відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Порядок надання земельних ділянок визначений Земельним кодексом України (далі за текстом – ЗКУ).

Відповідно до ч.1 ст. 121 ЗКУ визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок: для ведення фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, для індивідуального дачного будівництва, для будівництва індивідуальних гаражів.
Відповідно до ч.1 ст. 36 ЗКУ визначено, що громадянам або їх об’єднанням із земель державної або комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні ділянки для городництва.

Згідно з ст. 122 ЗКУ визначені повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, а саме:

– Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки – в межах населених пунктів: для індивідуального житлового будівництва (у селах – не більше 0,25 гектара, в селищах – не більше 0,15 гектара, в містах – не більше 0,10 гектара), для садівництва (не більше 0,12 гектара), для городництва;

– Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи (Головні управління Держгеокадастру в областях) передають земельні ділянки – за межами населених пунктів: для садівництва (не більше 0,12 гектара), для городництва, (для будівництва взагалі не передають).

Отже, звертаємо увагу, що учасникам бойових дій, інвалідам війни, учасникам війни, особам (сім’ї загиблих), на яких поширюється чинність Закону, надано Законом право на першочергове відведення земельних ділянок лише для індивідуального житлового будівництва (у приватну власність або в оренду), для садівництва (у приватну власність або в оренду), для городництва (лише в оренду).

Для відведення визначеним Законом категоріям громадян (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни, особи (сім’ї загиблих), на яких поширюється чинність Закону) земельних ділянок у власність або в оренду за всіма іншими видами цільового призначення (для ведення фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для індивідуального дачного будівництва, для будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби) необхідно звертатись до відповідних органів на загальних підставах.

Це роз’яснення носить інформаційний характер, не є нормативно-правовим актом, не встановлює правових норм і не може бути доказом для пред’явлення в судових органах України.

Мужні воїни повертаються додому … Усі випробування ніби позаду, але вже з перших днів стає зрозумілим, що на бійців знову чекає боротьба – із шкідливими стереотипами, підступними «мисливцями на людей», із недосконалістю наших державних структур та навіть – із самими собою.

Хто формує імідж учасників АТО

Період «першої закоханості» у колишніх вояків пройшов досить швидко, і за ним прийшло розуміння, що так само, як різними можуть бути вчені і вчителі, лікарі і робітники, двірники і продавці, такими ж різними можуть бути і ті, хто брав участь у бойових діях. Ось тільки останніх вчили ненавидіти і вбивати …

Добропорядні, законослухняні, самодостатні, зрілі, з почуттям власної гідності воїни мало помітні і практично не привертають до себе уваги. Вони просто живуть, працюють, вчаться, лікуються, цінують підтримку сім’ї, із вдячністю приймають допомогу і при цьому більше розраховують на себе, ніж на державу.  У центрі загальної уваги, на жаль, опиняються ті, хто хоче вибити зі свого статусу максимальні дивіденди – політичні, матеріальні або хоча б моральні у вигляді самоствердження.

А ще – особистості демонстративні, деструктивні, істеричні, з неадекватною самооцінкою… Їх загалом не так уже й багато – відсоток не більше, аніж у суспільстві в цілому.  Але саме вони, як це не сумно, негативно впливають на формування іміджу учасників АТО. Часто-густо це ті, хто з різних причин не змогли успішно адаптуватися до мирного життя, вчасно прийняти допомогу фахівців, вирішити свої психологічні проблеми…

Маски, які заважають жити

Як і інші люди, учасники АТО часом обирають для себе певну роль, своєрідну «маску», яка з часом починає керувати ними, не дозволяючи змінюватися, успішно адаптуватися до мирного життя, вибудовувати здорові стосунки з оточуючими, ставати повноцінними членами суспільства. Згадаємо деякі з подібних ролей та риси, які притаманні кожній із них.

• «Правдошукач»: хвороблива принциповість, неготовність до сприйняття соціальних процесів у всій повноті. Чорно-біле сприйняття дійсності, пошук зрозумілого і однозначного супротивника.
• «Соціально неповноцінний»: невміння самостійно вирішувати проблеми, ходити по інстанціях. Безробіття, в тому числі психологічне, неготовність повернутися до більш скромної підпорядкованої ролі в мирному житті. Розірвані соціальні зв’язки, погіршення сімейних відносин.
• «Ветеран»: сприйняття ролі учасника АТО як головної в своєму житті, егоцентризм. Зупинка в професійному та особистісному рості. Небажання звертати увагу на весь спектр соціальних проблем, байдужість до інших людей.
• «Вічний рядовий»: несамостійність, пошук «командира», який візьме відповідальність на себе за те, що робити і кого вважати ворогом.
• «Командир»: пошук тих, ким можна керувати і ким командувати. Перебільшення своєї суспільної ролі, солдафонство, сімейний диктат.
• «Адреналінщик»: роздратування проти звичайного способу життя, рутини. Пошук яскравих вражень, небезпечних ситуацій із загрозою для життя.
• «Ностальгуючий»: сприйняття часу служби як найяскравішого періоду в житті. Ідеалізація товаришів по зброї, перебільшення їх відданості і дружби.
• «Утікач»: пошук можливості повернутися в АТО як спосіб втечі від соціальних і психологічних проблем.
• «Герой»: манія величі, зарозумілість, вимагання почестей, особливого ставлення до себе, в тому числі від близьких.   Зневажливе ставлення до звичайної праці та сімейних обов’язків – не панська це, мовляв, справа.
• «Самозванець»: сприйняття пільг, пошани і статусу учасника АТО як незаслужених. Хвороблива фіксація на епізодах панічних атак, хвилинах слабкості або розгубленості, звичайних в умовах бойових дій.
• «Вічний винуватець»: деструктивне переживання провини (часто перебільшеної) у зв’язку із загибеллю товаришів, невиправданими втратами, поразками. Невміння «переварити» проблему, щоб рухатися далі.
• «Людина-невидимка»: асоціальність, замкнутість, відчуження, підозрілість. Випадіння з поля зору соціальних служб, волонтерів, друзів, а часом і рідних.
• «Обраний»: вседозволеність, пошук самовиправдань, теоретизування, чому йому дозволено більше, ніж іншим. Внутрішня розпущеність, незрілість, схильність до маніпулювання оточуючими.
• «Крутий хлопець»: категоричність, брутаьність, хамство, сімейна тиранія, нестриманість, агресивність, невміння вибудовувати відносини з оточуючими.
• «Жертва»: постійне жаління себе, скиглення. Перебільшення своїх колишніх випробувань і страждань. Небажання зрозуміти, що пережили рідні і близькі, «втеча у хворобу».
• «Пільговик»: сприйняття себе як «вибивальника» пільг. Хвороблива фіксація на тих обіцянках, які держава не в змозі виконати. Війна з бабусями за безкоштовний проїзд у маршрутках. Споживацькі настрої, невміння взяти долю у свої руки.
• «Суїцидальник»: реальні чи демонстративні спроби самогубства. Підсвідомі суїцидальні настрої,  (відмова від лікування та реабілітації, небажання звертатися до фахівців) – нерідко на тлі психічних розладів.
• «Недовірливий»: Страх визнання своїх внутрішніх проблем та відповідно страх звернення до неврологів, психологів, психотерапевтів, психіатрів. Переживання на тему «що люди скажуть».
• «Недоторка»: дратівливість, істеричність, примхливість, інфантильність, чіпляння за слова – як нездоровий спосіб самоствердження.
• «Життя на потім»: відмова собі і оточуючим в тому, щоб радіти життю, розвиватися, займатися чимось, що не пов’язане безпосередньо з війною. Відкладання усього життя на той час, «коли буде мир».
• «Залежний»: зловживання алкоголем, наркоманія, інші шкідливі залежності, які лише поглиблюють психологічні проблеми. Нерідко є наслідком неготовності вирішувати перераховані психологічні проблеми.

Це досить умовна класифікація – адже одній людині можуть бути притаманні декілька ролей …

На щастя, більшість учасників бойових дій самостійно або за допомогою фахівців успішно долають всі труднощі адаптації до мирного життя, не дають маскам “прирости” до себе, виходять із кризи більш стійкими, зрілими, серйозними, самодостатніми людьми, наділеними новим умінням – гідно долати всі небезпеки і складнощі мирного життя.

Читайте продовження: “Полювання” на учасника АТО

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов’язаним — з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов’язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

На сайті Міністерства оборони є зразок листа, який рекомендовано направити банку (http://www.mil.gov.ua/content/other/example_bank.pdf).

Чи можуть звільнити учасника АТО з роботи?

Відповідно до частини 2 статті 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року,зберігаються місце роботи (посада),середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності.

Згідно із вимогами частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України, за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Чи повинні учасникам АТО виплачувати заробітну плату за основним місцем роботи?

Відповідно до частини 2 статті 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада),середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності.

Відповідно до частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України За працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Яку суму одноразової грошової допомоги повинні виплатити після демобілізації?

Відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом у зв’язку з мобілізацією, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за період такої служби з дня їхнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували у мирний час, за винятком тих осіб, які при звільненні з військової служби у мирний час не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день демобілізації таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв’язку з мобілізацією, визначаються КабінетомМіністрів України.

Цей порядок, на жаль, ще не визначений.

Одноразова грошова допомога не виплачується військовослужбовцям, які станом на 16 березня 2014 року проходили службу на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя і в установленому порядку не продовжили її проходження за межами тимчасово окупованої території України.

У газеті “Урядовий кур’єр” від 6 серпня 2016 року № 147 опубліковано Закон України Про  внесенння змін до Закону України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченним сім’ям” щодо соціального захисту членів сімей учасників антитерористичної операції, підписаний Президентом України 14.07.2016.

Законом передбачається, зокрема, не включати до сукупного доходу сім’ї грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, на час її проведення.

Законом встановлено, що до заяви про надання державної соціальної допомоги додається довідка встановленої форми про безпосередню участь особи у антитерористичній операції.

Реалізація Закону дозволить покращити матеріальне становище малозабезпечених сімей, члени яких беруть участь у антитерористичній операції.

(з досвіду роботи Києво-Святошинського центру соціально-психологічної реабілітації населення).

 Спираючись на багаторічний досвід роботи в громадах, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, фахівці Києво-Святошинського центру соціально-психологічної  реабілітації сформували комплексний та мультидисциплінарний підхід до надання соціально-психологічної допомоги учасникам АТО. Це передбачає надання допомоги не лише учаснику бойових дій, але й  членам його сім’ї та роботу з усією громадою з питань, що прямо чи опосередковано пов’язані з проведенням антитерористичної операції на теренах України. При цьому з родиною  одночасно працюють різні фахівці – психологи, соціальні педагоги, соціальні працівники, фізичні  реабілітологи, юрист, спеціалісти інформаційно-аналітичної служби, залучені волонтери.

Робота з учасниками антитерористичної операції, членами їх сімей та громадою в цілому відбувається за єдиною програмою (в нашому випадку це програма «Мирне життя. Після АТО»). Робота з жінками – а це можуть бути дружини, подруги, мами, сестри та інші родички – є одним із найважливіших елементів комплексної допомоги учасникам АТО та членам їхніх родин.  Така робота дуже різноманітна і включає в себе наступні напрямки:

• психологічна підготовка членів сім’ї до зустрічі бійця;
• зниження психологічної напруги;
• оптимізація стосунків у сім’ї шляхом підвищення психологічної культури окремих її членів;
• соціальний супровід;
• навчання способам саморегуляції;
• фізична реабілітація: лікувальна фізкультура, масаж, групові заняття;
• юридична допомога в оформленні документації;
• надання інформації з усіх вищеперерахованих питань.

Ця діяльність може бути ефективною лише у тісній співпраці з іншими закладами, що опікуються учасниками АТО та їхніми сім’ями. Вкрай важлива співпраця з такими закладами, як  центри соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді, військово-облікові столи, управління праці та соціального захисту, Центри зайнятості, волонтерські організації та інші заклади, громадські організації та об’єднання, дотичні до цільової аудиторії.

З досвіду діяльності Києво-Святошинського центру соціально-психологічної реабілітації населення пропонуємо деякі методичні рекомендації стосовно роботи з жінками учасників АТО з наступних напрямків:

1.   Методичні рекомендації по роботі з жінками, що є членами родин учасників АТО. Вступ

2.  Інформаційно-просвітницька робота та юридична допомога

3.   Індивідуальні форми роботи

4.   Групові форми роботи

5.   Фізична реабілітація жінок учасників АТО

6.   Соціальна робота з жінками учасників АТО