Цього року в м.Боярка відбулася знакова подія – конкурс соціальних проектів, у якому взяли участь найпотужніші громадські організації міста. 11 травня 2016 року в приміщенні Києво-Святошинського центру соціально-психологічної реабілітації населення відбувся перший тур конкурсу соціальних проектів. Конкурс відбувся за фінансування Боярської міської ради в рамках Програми підтримки громадських ініціатив на 2016 рік.

Організатором конкурсу була ГО «Центр розвитку громад» (голова правління – Ангеліна Лахтадир). На першому етапі конкурсні пропозиції представляла координатор проектів Марія Кириленко. Подані громадськими організаціями проекти були розглянуті конкурсною комісією, яка визначила,  що всі вони відповідають умовам Положення про проведення конкурсу. Усіма присутніми було відмічено, що всі проекти соціально значимі та достойні фінансування.

Таким чином,  до другого туру пройшло 7 проектів:

«Арт-простір: облаштування літньої сцени в одному з парків Боярки» – ГО «Боярський простір».

Військово-патріотична гра «Шляхами Будаївських гайдамаків» – ГО «Рада волонтерів».

Конкурс графіті «Шалена Боярка» – ГО «Рада волонтерів».

«Лісовими стежками: облаштування пілотного лісового екскурсійно-туристичного маршруту» – «ВелоБоярка».

«Дума про вчителів: завершення фільму про поета-дисидента Івана Коваленка та його дружину» – ГО «Центр розвитку громад».

«Боярка історична: створення трьох інтернет-ресурсів з історичної тематики» – ГО «Контактер».

«Боярка туристична: розробка та прокладання туристичного маршруту в околицях міста Боярка» – БТК «Іскра».

І вже 21 травня в Києво-Святошинському ЦСПР пройшов 2-й етап конкурсу. Представники громадських організацій взяли участь у публічному захисті своїх проектів. Боротьба була вкрай серйозною: крім докладних презентацій, конкурсантам довелося відповісти на численні запитання від членів журі, глядачів і навіть конкурентів.

Фінансування від Боярської міської ради отримали проекти:
«Арт-простір: облаштування літньої сцени в одному з парків Боярки» (ГО «Боярський простір») – 20000,00 грн.
«Лісовими стежками: облаштування пілотного лісового екскурсійно-туристичного маршруту» («ВелоБоярка») – 15000,00 грн.
«Боярка історична: створення трьох інтернет-ресурсів з історичної тематики» – (ГО «Контактер») – 10000,00 грн.
«Шляхами Будаївських гайдамаків: військово-патріотична гра» (ГО «Рада волонтерів») – 5000,00 грн.

 Тепер на Боярку чекає найцікавіше – відслідковувати, як будуть реалізовуватись проекти-переможці.

17 травня 2016 року у Києво-Святошинському центрі соціально-психологічної реабілітації відбулася тепла зустріч із ветеранами Другої світової війни. У затишній конференц-залі Центру зібралися наші герої та захисники, які радо вітали один одного і щиро раділи зустрічі. Колектив Центру дружньо привітав почесних гостей.

Директор ЦСПР Ангеліна Лахтадир розповіла про діяльність закладу та наголосила на тому, що Центр завжди із любов’ю зустрічає гостей. Ангеліна Миколаївна наголосила на тому, що ми повинні пам’ятати нашу історію та цінувати героїзм людей, що захищали нас і подарували нам та нашим дітям майбутнє. Потім розпочалося знайомство із ветеранами. Серед гостей були і  учасники бойових дій, і діти війни. Ветерани розповіли історії свого життя, трагічні реалії Другої світової війни,  які так чи інакше стали частиною їх життя. Ангеліна Миколаївна запитала гостей про те, як вони зустріли День перемоги у 1945 році, що допомагало не втрачати мужності та вижити.

Кожна історія чіпляла до глибини душі, усі учасники заходу пройнялися атмосферою тих, здавалося б, далеких часів.

Полковник Гороховський Григорій Ізралійович пояснив, що подвиг солдат Другої світової війни важко оцінити сьогодні.  Сучасна молодь, приміром, навіть уявити не може, наскільки обмеженими тоді були способи комунікації, від яких напряму залежала  ефективність військових дій.

Смородина Антоніна Антонівна – медична сестра – на момент перемоги  перебувала у воєнному госпіталі в Києві. Коли там дізналися про капітуляцію ворога, її –  тендітну молоду дівчину – почали підкидати догори солдати, раділи та плакали до ранку. Пані Антоніна сказала, що у найстрашніші часи, коли надія майже була втрачена, вона все одно йшла вперед, працювала, лікувала поранених, тому що вірила у перемогу.

Працівники ЦСПР разом із почесними гостями у дружній та веселій атмосфері пообідали – покуштували солдатської каші з тушонкою. Вже дуже немолоді ветерани  продемонстрували, наскільки вони молоді душею: з їх вуст лунали веселі анекдоти та гуморески.

Наприкінці заходу Ангеліна Лахтадир подякувала гостям за те, що вони прийшли, запросила у гості у будь-який час: Центр завжди радий бачити наших героїв.

Цього року акція «Зроби Україну чистою» (ЗУЧ) розпочалася задовго до загальноукраїнської дати – 23 квітня 2016 року. Колектив Києво-Святошинського центру соціально-психологічної реабілітації населення вийшов на прибирання ще 12 квітня. Локація – Йосипівський ставок. Вже третій рік поспіль працівники ЦСПР прибирають цей мальовничий став. І що найприємніше, – це те, що кожного року сміття менше. Але все одно роботи вистачило. 8 осіб назбирали 13 мішків сміття, яке було дбайливо розсортовано.Йосипівський ставок – це окраса Боярського лісу, його історія цікава і романтична. Ось які відомості про цю природню перлину зібрав свого часу журналіст Радислав Кокодзей:

ЛЕГЕНДА ПРО ЙОСИПІВСЬКИЙ СТАВОК

Легенди рідного краю… Змінюються часи та покоління, а вони продовжують жити в якомусь позачасовому вимірі саме на цій землі. І вдивляється в них сучасність, немов у дзеркало, відкриваючи в них свою власну сутність. Чому? Мабуть тому, що легенди тісно пов’язані із сучасністю, а сучасності треба дуже постаратися, щоб стати легендою…
Чи не найромантичніша боярська легенда – це легенда про Йосипівський ставок і про його цілющі властивості.

Географічна довідка: Йосипівський ставок – природна водойма, яка ще в давні часи утворилася на місці русла ріки Притворка. Численні джерела, які б’ють з надр землі, не лише підтримують сталий рівень води, а й є причиною того, що її температура навіть в найбільшу спеку не піднімається вище 18 градусів за Цельсієм. Десятиліттями дубове листя та хвоя падали та осідали в водах озера. Настоюючись на такому природному субстраті, вода має великий вміст дубильних та бактерицидних речовин. Як відомо, таке середовище є найменш сприятливим для розмноження бактерій. А якщо пригадати, що береги Йосипівського ставка напрочуд мальовничі, стає зрозуміло, чому ця водойма довгий час була найулюбленішим місцем відпочинку не лише місцевих жителів, а й киян.

Легенда:  Доля буває не лише у людини. У легенд теж бувають свої долі.
У 1947 році молоде подружжя Коваленків переїхало до Боярки. І одразу ж закохалося в красу Боярського лісу, в мудрість патріархальної тиші міських вулиць і неповторну красу Боярських озер. Та найулюбленішим місцем зразу став Йосипівський ставок:
Я так люблю цей тихий став,
Я серцем тут відпочиваю,
Я тут навіки покохав
І говір хвиль, і шепіт гаю…
Так писав згодом боярський поет-дисидент Іван Коваленко, від дружини якого, Ірини Павлівни, я й дізнався цю давню легенду про “святого Йосипа”. А Ірині Павлівні її розповідали старожили. А житель Боярки та справжній фанат Йосипівського ставка Анатолій Дудар додав цікаві деталі до цієї легенди.
… Йшли монахи-паломники, несли віру в серці та небагатий скарб в торбинках – кусень хліба, чистий рушник, Біблію. Куди йшли, звідки – невідомо. Так само невідомо й те, чому один із них, Йосип, відстав від братії. Може, захворів у дорозі, а чи просто зупинився, вражений красою цих місць, та й вирішив залишитись. Як би там не було, але збудував невелику хижку та й оселився на березі мальовничого ставу. Жителі Боярки та навколишніх сіл почали навідуватись до божого чоловіка: поради поспитати, мудре слово почути, душу підлікувати. Та й тіло теж, якщо яка хвороба вчепиться. Грошей за зцілення не брав (принесуть якісь харчі – подякує, не має хворий і цього – своїм поділиться). А лікував не ліками заморськими, а словом Божим та водою цілющою – з озера, на березі якого жив, та травами, до схід сонця зібраними у цьому ж таки лісі. Саме він і обсадив озеро дубами – щоб воду чистили-оберігали та сили цілющої додавали. Коли ж занадто люта болячка віку людині вкоротити хотіла, то ходив через ліс в місцину заповідну (зараз це територія парку Слави, де розташована Боярська мерія; та про це – вже інша легенда). Вирушав звечора, ночував на цілющій землі просто неба, а до схід сонця збирав трави чудодійні, які росли тільки там. Повертався помолоділий, повний сил, розвішував пучечки трав під стелею, ставив на вогонь казанок, у якому ті трави заварював… Люди вже чекали… І, помолившись, починав лікування…
… А якось ішов один подорожній повз озеро і почув мелодійний дзвін, що розносився над водою і, сягаючи верхівок сосен, піднімався в небо. Що ж це за дзвін? Хоч і живе понад озером Йосип, але ж церкви там немає, і дзвін зовсім не такий – мелодійний, високий – хіба що від дзвіночка, а не від церковного дзвона. Обережно визирнув з-за кущів і побачив, що по озеру пливе човен, а монах на ньому тримає у руці невеличкого дзвіночка. Навіщо це йому? Аж ось монах почав щось кидати у воду… Вода навкруг човна завирувала. Ось воно що – ж він рибу годує, а дзвоником скликає її до трапези! Тоді Йосип узяв сачка, виловив рибину та й поплив човном до берега… Ця оповідка швидко розійшлася серед місцевих жителів. І не один з них надумав і собі так легко рибки наловити. Але розказують, що нічого з того не вийшло – скільки не дзвонили у найрізноманітніші дзвоники – риба ні до кого не підпливала. Вирішили тоді, що, мабуть, дзвоник був незвичайний – мабуть що, з того металу, що церковні дзвони відливають або ж святий Йосип знає якусь молитву…
Як склалася подальша доля монаха-цілителя: чи помандрував далі через який час, а чи помер і похований десь неподалік озера – невідомо. Так само як невідомо, чи був він святим, а чи просто Божим чоловіком та знаючим цілителем. Та залишилась після нього добра пам’ять і вода Йосипівського ставу, настояна на дубовому листі та сосновій глиці. А ще – неповторна аура, яку відчуваєш, ступивши на ці береги…
Сучасна дійсність: Про перлини мало пам’ятати. За ними треба вміти доглядати, щоб вони залишались коштовностями та продовжували радувати людей. В якій же оправі зараз “перлина святого Йосипа”? Хоча визнавати це боляче, але навряд чи їй пасує обрамлення з куп сміття та “списаних” автомобільних покришок. І це при тому, що для жителів міста та навколишніх сіл ставок має “стратегічне значення”. Адже, як стверджують досить компетентні люди, цю водойму дійсно найлегше зробити місцем екологічної безпеки. Ви запитаєте, чому? Ось лише декілька тез на підтвердження цієї думки:
– Ставок найбільш віддалений від тубдиспансеру, тому вода продовжує залишатись чистою, проходячи всі етапи природнього самоочищення;
– Він віддалений від приватного сектору, а тому не забруднюється каналізацією та побутовим сміттям. Також поряд нема ні заправки, ні інших промислових об’єктів;
– Джерела, які живлять ставок, продовжують діяти, а дубове листя та соснова глиця, як і раніше, надають воді антибактеріальних властивостей;
– Водойма має зручні під’їзди (асфальтована траса неподалік), тому людям зручно тут відпочивати.
Коли ж ми знову зможемо зцілювати свої тіло і душу, занурюючись у води Йосипівського ставка?

10 березня 2016 року в Києво-Святошинському центрі соціально-психологічної реабілітації населення відбувся круглий стіл на тему «Взаємодія державних та громадських установ в сфері допомоги дітям з особливими потребами в Києво-Святошинському районі».

На заході були присутні члени сімей, в котрих є діти з особливими потребами; керівництво Києво-Святошинської районної ради; представники служби у справах дітей; управління соціального захисту населення; управління освіти та науки; заступник головного лікаря з дитинства ЦРЛ; представники депутатського корпусу; члени громадських організацій, що працюють в сфері допомоги людям з інвалідністю; спеціалісти та фахівці із соціальної роботи Києво-Святошинського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; реабілітаційного центру при Київському обласному будинку дитини; обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Отчий дім»; представники районної та міської організації Червоного Хреста.
Директор Києво-Святошинського ЦСПР Ангеліна Лахтадир привітала учасників заходу, побажала конструктивної та плідної роботи. Під час зустрічі присутні проаналізували ситуацію в Києво-Святошинському районі, що склалася стосовно дітей з вадами здоров’я та дітей з інвалідністю. Були обговорені потреби сімей з дітьми-інвалідами, потреби та ресурси громади Києво-Святошинського району у створенні умов для забезпечення функціонування сімей, де є діти з інвалідністю.

Заступник голови Києво-Святошинської районної ради Владислав Данченко та директор Києво-Святошинського РЦСССДМ Оксана Мельниченко зупинилися на проблемах інклюзивного навчання дітей-ВПО з особливими потребами у дитячих навчальних закладах та загальноосвітніх школах, проведення тренінгів та семінарів для сімей, члени яких мають інвалідність, організацію соціально-культурних заходів. За результатами круглого столу були напрацьовані напрями, форми та методи подальшої роботи державних та громадських організацій у наданні допомоги сім’ям, де діти мають особливі потреби та залучення їх до громад.

За матеріалами Київської обласної ради

15 січня 2016 року в Києво-Святошинському Центрі соціально-психологічної реабілітації населення відбулось святкове засідання Боярського осередку Міжнародної організації «Жіноча громада». Спочатку членкині осередку виступили з персональними звітами за минулий рік, розповівши про найпомітніші досягнення та найважливіші події. Також жінки поділилися думками про свою роль у житті громади міста. Серед гостей були присутні голова правління Міжнародної громадської організації «Федерація жінок за мир у всьому світі» Коцеба Тетяна Юріївна та представниця цієї організації Калмацька Ганна Борисівна. Вони продемонстрували фільм-презентацію про діяльність Федерації, розповіли про свої плани на 2016 рік. У ході жвавого обговорення було намічено шляхи співпраці. На засіданні також відбулося планування роботи Боярського осередку «Жіночої громади» на 2016 рік. У планах – культурно-просвітницька діяльність, благодійна допомога (насамперед сім’ям учасників АТО та переселенцям міста Боярка), розширення зв’язків з іншими жіночими організаціями. Участь у засіданні взяли також жінки-переселенки, які, проживаючи в Боярці, вже стали соціально активними, беруть участь у благодійних заходах, підтримують громаду міста і готові й надалі брати участь у цікавих проектах. Не обійшлося й без легкої та позитивної культурно-розважальної програми. Учасники засідання змогли послухати колядки, чарівний спів під гітару активістки «Жіночої громади», поетеси та авторки пісень Тетяни Володай, а також отримати маленькі новорічно-різдвяні подарунки.

21 листопада 2015 року в Києво-Святошинському центрі соціально-психологічної реабілітації населення відбувся захід для діток з серії безкоштовних майстер-класів “Новорічні прикраси власними руками”. Виготовляли паперових янголів на різдвяно-новорічну ялинку. Провела майстер-клас волнтер Ольга Васкевич.  Було непросто, але малеча впоралась. Янголятка, виготовлені власноруч, стануть достойними прикрасами та своєрідними оберегами у рідних домівках.