Працівники ЦСПР про зустріч із дітьми.
Вероніка: «Було проведено інформативну зустріч у лор відділенні з дітьми 6-8 років. Діти жваво обговорювали тему ожеледиці, наводячи приклади із власного життя. Особливо їх зацікавила інформація про методи захисту взуття під час ожеледиці. Старші діти залишили інформаційні листки у себе для подальшого опрацювання».
Оксана: «Я провела цікаву зустріч із дітьми у відділенні ендокринології.  Багато діточок ділилося власним досвідом стосовно даної тематики».
Олена: «Я відвідала відділення ендокринології та хірургії з метою інформувати дітей на тему безпечної поведінки під час сильних морозів та ожеледиці. У хірургії було досить багато батьків, які проявляли ініціативу, підхоплювали тему, доповнювали і самі розповідали своїм дітям важливу інформацію. Діти цікавилися різними випадками та історіями про обмороження».
Анна: «У гастровідділенні розмова прийняла таку гарячу підтримку юнаків, що перетворилася на дійсно волонтерську роботу. Хлопці розповідали діткам  про правильну поведінку під час сильних морозів чи ожеледиці».

 Нехай соловейко тобі співає,
Цвіте калина у саду,
Лелека щастя принесе,
Зозуля сто літ накує.
Нехай тобі сонечко сміється,
Наука легко хай дається,
А доля світлою хай буде,
Щоб поважали тебе люди.
І друзі хай не забувають,
І в усьому допомагають.

Вже не вперше до групової роботи ми залучаємо наших волонтерів.  Психолог Оксана Слєпова  провела заняття у парі з 17-річною дівчиною, яка з 2 рочків періодично перебуває на лікуванні в ендокринології. Зараз це вже доросла та цікава особистість, яку звати Марія Струпова. Минулого року Марія поступила   до університету ім. Т.Шевченка на факультет журналістики і вже має навіть власні публікації. Саме такі мужні діти як Маша можуть бути чудовим прикладом того, що з діабетом можна і потрібно нормально жити. Отже, Марія показала власну розроблену презентацію про цукровий діабет та розказала про те, як можна уживатися з хворобою і при цьому вести звичайний спосіб життя, не відчуваючи ніякого дискомфорту.

І мами, і підлітки були вражені тим, що Маша така впевнена, спокійна, врівноважена, не відчуває себе не такою, як усі. Вона цілеспрямована, наполеглива, активна, енергійна, а до діабету ставиться, як до способу життя.

Маша на власному прикладі та завдяки презентації донесла до аудиторії головну думку свого виступу:  діабет – це не вирок, а нормальний спосіб життя.

Про це свідчить наступна вправа, яка була виконана присутніми.

Кожен мав продовжити таку фразу:  «Я не боюся діабету…». Відповіді були такими (мовою учасників):

«… потому что здесь нет ничего страшного и печального, а иногда это даже хорошо. Соблюдая диету – поддерживаю форму, а еще диабетчикам всегда выдают путевки. Это прикольно. Для диабетчика сьеденая конфета – это уже празник, не то, что здоровым людям – повседневность. И в больнице можно завести новые знакомства, друзей».

«…це спосіб життя, це не дуже страшна хвороба, з нею можна жити, та за цим треба дивитись, але це не страшно і не важко».

«…бо з ним можна прожити, якщо слідкувати за собою. Я не боюсь його. Займаюсь спортом. Навіть не боюсь, що мені може стати погано».

«… я думаю, что с диабетом можна жить и нужно бороться. Главное уметь правильно пользоваться инсулином, глюкометром. Конечно же, настроение – это самое главное. Я не боюсь диабет, потому что меня поддерживают друзья и родные».

«…вообще – то для меня это был шок, так как я с этим не сталкивалась, никто в моей семье. Доченька еще не понимает. Но, теперь немного понимаю и осознаю, что это не так страшно, с этим живут люди. Главное верить в лучшее. Поддержка близких для нас очень важна».

«…это способ жизни».

Після цієї вправи кожний учасник тренінгу написав один-одному по кілька добрих слів та побажань (вправа «Сонечко»). Отримавши дозу позитивних емоцій, мами і діти залишили відгуки після заняття на наших бланках:

Мені найбільше сподобалося, що:

«девочка, которая показывала презентацию очень веселая, хотя она болеет с 2 лет. Она не падает духом. Желаю Маше всегда быть такой веселой и никогда не падать духом».

«було задіяно усіх дітей у різних вправах».

«була презентація. Приклад відомих людей, хворих на діабет».

«як розповідали».

«я більше дізналася про діабет те, чого не знала».

«Ви прийшли до нас».

«ніхто не падає духом, ніхто не боїться діабету».

Мені найбільше не сподобалось:

«Все понравилось». «все сподобалося». «що заняття було маленьке, а так все сподобалося». «сподобалося все».

Мене найбільше здивувало:

«что здесь все открытые, оптимизма здесь много».

«діти віком 12-13 років так спокійно говорять про цукровий діабет, хоча мені це ще поки що страшно в мої 24 роки».

«діти відносяться до діабету простіше, ніж дорослі».

«розповідь про діабет».

«те, що деякі зірки були хворі на цукровий діабет».

«здивувало все».

Я замислився (замислилася) про те, що:

«нужно себя настроить на все хорошее, потому что я мама и должна поддерживать свою доцю».

«з цукровим діабетом живуть і багато чого досягають у житті. Потрібно жити і досягати вершин».

«це не кінець».

« можна їсти все, але у міру і тепер мені не прийдеться перепитувати все у сусідок по кімнаті».

«требу бути веселим».

«є хвороби, які серйозніші, ніж діабет, тому не потрібно думати, що це найгірша проблема у житті».

Я зрозуміла:

« нужно жить и надеяться всегда на лучшее, больше оптимизма».

«цукровий діабет не такий страшний, як мені здавалося раніше».

«треба навчитись і вчитись з цим жити».

«діабет – це спосіб життя».

«діабет – це просто спосіб життя».

«все добре».

«не потрібно чогось боятися, тому що багато таких дітей, як я».

Я (змінив) змінила свою думку щодо:

«диабета, потому что раньше я не знала этого, но теперь стараюсь осознать все. Много информации, но хочется все понять».

«треба більше думати про хороше в житті і не зациклюватися на хворобі».

«своєї хвороби».

«змінив всі думки».

«цукрового діабету. Ніколи не можна здаватися. Коли Маша розповідала про цукровий діабет я зрозуміла, що вона хоче допомогти нам, що вона не залишила нас без допомоги».

                                                        Оксана СЛЄПОВА

про інших і про проблеми суспільства».

Кенн Аленн

Людина, яка є волонтером, – це активний діяч, що прагне досконалості, не боїться експериментувати. Найбільшими його плюсами є безмежна цікавість до життя та прагнення допомогти іншим. На таких небайдужих благородних людей пощастило Києво-Святошинському центру соціально-психологічної реабілітації населення. І діти, і молодь, і дорослі багато років співпрацюють з нашим закладом. А цього року всі вони активно відгукнулися на заклик взяти участь у Всеукраїнській благодійній акції «Подаруй дитині радість».

Почалося все ще задовго до новорічних свят. 5 грудня, у Всесвітній День Волонтера, на урочистому засіданні молодіжного клубу «Позитив» (керівник Оксана Слєпова) відбулася подія, що підсумувала результати діяльності клубу впродовж року, – було визначено найактивніших волонтерів серед молоді. Ними стали Дзюбенко Олена, студентка Боярського коледжу екології та природних ресурсів та Євгенія Матюшко, учениця Боярської ЗОШ№5. Ці дівчата разом із своїми друзями-позитивівцями неодноразово брали участь у благодійних акціях, у різноманітних заходах, у суботниках, писали сценарії, відвідували хворих дітей у лікарні, виготовляли подарунки для малечі. І Олена, І Євгенія були нагороджені подяками та значками, на яких зображено серце, що оберігається руками, – логотип нашого Центру. Це була хвилююча подія для всіх присутніх, адже всі знали про безкорисливу й активну діяльність цих дівчат. Згадали також багаторічних вірних друзів та волонтерів Центру Гриненко Вєроніку, Чорнобров Ольгу, Грабчак Оксану, Ференець Володимира, Бугаєнка Олександра, Владиченка Андрія, Сіраєву Марину та багатьох інших.

А 19 грудня до Центру завітали депутати Боярської міської ради Арчаков Андрій Миколайович та Блик Зінаїда Олександрівна. Знаючи, що саме цього дня кожна дитина мріє отримати від Святого Миколая подаруночок, вони принесли фрукти та цукерки. Ці ласощі спеціалісти Центру роздали хворим дітям, що проходять лікування у Київській обласній дитячій лікарні.

Усі зимові свята наші вірні волонтери не оминали Центр своєю увагою.

Учні 6-В класу Боярської ЗОШ № 4 разом із своїм класним керівником Ткаченко Людмилою Василівною, завітали до Центру з виставою, концертною програмою і великим мішком з іграшками, які вони зібрали для діток, що перебували на лікуванні в лікарні.

Громадська організація «Молоді регіони» підготувала концертну програму для дітей із незахищених верств населення, а солодощі і подарунки для цих діток були надані підприємцями Чигровим Олександром, Камінською Світланою, Мазуркевич Марією та Міжнародною ГО «Жіноча громада».

Молодіжний клуб «Позитив» з новорічною виставою крокував відділеннями Київської обласної дитячої лікарні, даруючи усмішку, радість і, звичайно, подарунки!

Жіночий клуб «Затишок», що працює при Центрі, допоміг у святковому оформленні інтер’єру приміщення, а ще жіночки з любов’ю зшили подарункові чобітки, в яких дітлахи знаходили ласощі. Виготовлена ними святкова новорічна корзинка, яка стояла у вестибюлі Центру, щодня наповнювалась іграшками та канцелярським приладдям, що приносили клієнти Центру. Все зібране було передано дітям-сиротам.

Дорогі наші друзі та волонтери, адміністрація та весь колектив Києво-Святошинського центру соціально-психологічної реабілітації щиро дякує за вашу допомогу, за добрі серця, за те, що вмієте і бажаєте дарувати людям радість! Саме ви, починаючи з малого, вдосконалюєте наш світ. Вітаємо всіх вас із зимовими святами, бажаємо багато позитивних моментів у вашому житті, успіхів у навчанні та роботі. Нехай добро, яке ви даруєте людям , повернеться до вас сторицею.

Ми запрошуємо до кола друзів-волонтерів усіх небайдужих, хто хоче стати активним учасником добрих справ! Рік тільки починається. Творімо добро разом!

Ангеліна Лахтадир, директор ЦСПР

З липня по вересень було проведено підготовчі роботи; розроблено тренінг за проектом; проведено перше пробне заняття; доопрацьовано тренінгове заняття та розроблено варіант, адаптований для лікарні.

За проектом було проведено 2 робочих наради (13.10.11 та 13.12.11), на яких були присутні спеціалісти Центру, заступники директорів шкіл з виховної роботи м.Боярка, а також представник Києво-Святошинської районної державної адміністрації. Крім того, було проведено методичний семінар (30.08.11) по особливостям тренінгової роботи в умовах стаціонарного лікування (у заявці відсутній, проведено за рахунок власних ресурсів Центру). У цих заходах взяло участь 35 осіб.

Безпосередню участь у проекті взяли 382 особи, у тому числі 14 працівників ЦСПР. У тренінгових заняттях взяли участь 342 тинейджера. Реально проектом було охоплено значно більше людей, включаючи педагогів шкіл, у котрих було реалізовано проект, медперсонал лікарні, батьків та друзів учасників тренінгів, читачів сайту Центру.

У жовтні-листопаді 2011 року за проектом було проведено 32 тренінгових заняття для тинейджерів регіону.

З них – 20 тренінгів було проведено з тинейджерами, що перебували на стаціонарному лікуванні в Київській обласній дитячій лікарні (на базі Центру та безпосередньо у відділеннях лікарні). Тренінгами було охоплено 153 хворих дітей. 12 тренінгів було проведено на базі Центру з учнями 7 навчальних закладів міста Боярка. В тренінгах взяли участь 189 старшокласників.

Кількість тренінгових занять відрізняється від запланованих. Спеціалісти ЦСПР провели не 8 занять на школи (як було заплановано), а 12. Відповідно було зменшено кількість занять, запланованих на лікарню (20 замість 30). Це було зроблено з огляду на підвищений попит на тренінги за проектом з боку освітян міста. Бюджет було скореговано (дивись фінансовий звіт).

За проектом було здійснено 15 публікацій, з них 12 на сайті Центру по висвітленню ходу реалізації проекту та 3 – у газеті «Дзеркало тижня. Україна» за темою проекту. У публікаціях про тренінгові заняття були використані відгуки учасників із опитувальників зворотного зв’язку, в яких підлітки висловили свої враження про заняття. Відповіді учасників на поставлені їм завдання свідчать про те, що запланований результат був досягнутий: молоді люди дізналися про небезпеки, які на них чатують у соціумі, навчилися говорити тверде «ні» тим, хто намагається втягнути їх у нездорову та небезпечну поведінку.

Наприкінці проекту (13.12.2011) було проведене заключне робоче засідання спеціалістів Центру за результатами проекту: було обговорено, що було особливо успішним, а що варто врахувати на майбутнє. Розроблені тренінгові заняття та здобутий у ході реалізації проекту досвід буде використано у подальшій роботі Центру.

Публікації за проектом можна прочитати на сайті ЦСПР в розділі  Проектна діяльність 

До маленьких пацієнтів цього року завітали Ялиночка (Ульяна Яценко, ЗОШ№2), Снігуронька та Баба – Яга (Олена Дзюбенко, студентка боярського коледжу екології та природних ресурсів), Дід Мороз (Євгенія Матюшко, ЗОШ№5), Зайчик (Поліна Новіченко, ЗОШ№3), Білочка (Вікторія Богатиренко, ЗОШ№1), Поросятко (Тетяна Лаврик, ЗОШ№1), Лисичка (Вікторія Прокопенко, ЗОШ№3) і головний персонаж казки – Вовчисько (Вадим Ярмоленко, ЗОШ5). Вистава була не просто святкова, але ще й з виховним підґрунтям. Юні артисти поставили собі за мету донести до маленьких глядачів ідею про те, що якщо хтось буде злим, капосним і невихованим, то в нього не буде друзів, як у нашого Вовчиська. А ось у добрих, слухняних вихованих діточок завжди бувають друзі. Тож наші казкові звірята у виставі зробили все для того, щоб Вовк перетворився на доброго та лагідного персонажа.

А потім до вистави долучали і маленьких глядачів: дітлахи разом із артистами танцювали танок маленьких каченят, водили хороводи навколо Ялиночки. По закінченні вистави Дід Мороз та Снігуронька побажали дітям здоров’я, якнайшвидшого одужання, позитиву, вірних друзів.

А до тих пацієнтів лікарні, що не змогли побачити святкову виставу через післяопераційний стан чи важку хворобу, казкові персонажі заходили безпосередньо до палат, особисто вітали та дарували подарунки.

Незважаючи на втому, адже виступати довелося аж у 7 відділеннях лікарні, волонтери залишилися задоволеними та окриленими через те, що зробили добру справу. А позитивні емоції, отримані під час вистави, безперечно посприяють скорішому одужанню хворих діток.

Оксана СЛЄПОВА, психолог ЦСПР

Захід було проведено 23 грудня на базі та за організаційної підтримки Києво-Святошинського центру соціально-психологічної реабілітації населення та його інформування з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. Учасниками круглого столу стали вихованці гуртків, керівники гуртків, батьки.

Під час проведення круглого столу піднімалось і обговорювалось ряд питань: привернути увагу всіх верст населення, особливо дітей та учнівської молоді, до проблеми передноворічного вирубування хвойних дерев; формування екологічного світогляду та доцільної екологічної поведінки людей,  виховання ціннісного ставлення школярів до природи, розвиток творчих здібностей, винахідливості, естетичного відношення учнів до оформлення власного помешкання під час Новорічних та Різдвяних свят.

Проведенню круглого столу передувала значна, потужна робота в гуртках, а саме:

• вивчення значення лісових насаджень, зокрема хвойних лісів для природи та в житті людини;
• проведення інформаційно-пропагандистської роботи, направлену на збереження зеленого багатства України – хвойних лісів та попередження незаконного вирубування хвойних дерев;
• формування громадської думки про «ялинкову» проблему, шляхом пропаганди заміни ялин, сосен новорічними композиціями, зимовими букетами, штучними ялинками.
• виготовленню новорічних композицій та подарунків.

Проводилися тематичні гурткові заняття, лекції, бесіди,  виставки фотоматеріали, новорічних та різдвяних композицій, зимових букетів.

Учасники круглого столу обмінялися думками щодо даної проблеми, досвідом роботи з цього питання. Юні екологи подарували юним флористам виступ – поздоровлення від імені богині Флори та її подруг-квітів. А вихованці гуртка флористики вразили екологів своїми новорічними композиціями.

Свій внесок у важливу державну справу роблять вихованці Центру через організацію і  проведення щорічної акції «Збережи ялинку».

Захід пройшов у святковому настрої, конструктивно, змістовно,  доброзичливо. Вихованці Центру переконані, що є багато альтернативних способів прикрасити домівку і створити святкову атмосферу.

 З найкращими побажаннями у Новому році!

Які види робіт користувалися найбільшою популярністю серед дітей?

1. Олена Сабодаш, соціальний працівник: Найбільшою популярністю користувалася вправа «Колобок» та вправа «Впевнена і невпевнена поведінка».

2. Наталія Жанталай, психолог: Вправи «Хто полює на нас» – випадки із життя. «Впевнена, невпевнена поведінка» (демонстрація). «Якого кольору зараз твій настрій» і «Колобок».

3. Тетяна Шпиця, соціальний педагог: «Способи маніпулювання», «Колобок». Найбільше – «Прогнозування дій» як більш доступне і зрозуміле.

4. Олена Сиваченко, соціальний працівник: Гра «Колобок».

5. Оксана Слєпова, психолог: Найбільшою популярністю користувалися психологічні етюди та інтерактивне спілкування, тому що є можливість висловитися, донести свою думку до інших.

6. Максим Проценко, психолог: Рухливі вправи (зокрема, «Ураган»), рольові ігри «Найхитріший колобок». Вважаю, що це пов’язано з дефіцитом невимушеності та цікавих форм подачі матеріалу у шкільній системі.

7. Інна Хохлова, психолог: Гра «Колобок» – у дітей до 15 років. Старші діти більш соромилися себе проявляти. Із задоволенням діти розповідали про випадки із свого життя у вправі «Хто на нас полює?».

8. Тетяна Бондаренко, психолог: Обговорення психологами випадків із власного життєвого досвіду, гра «Ураган». У лікарні – гра «Колобок» (в парах).

 Що на Вашу думку потрібно змінити?

1. Олена Сабодаш, соціальний працівник: Тренінг мені сподобався, на протязі значного часу ми його додумували, тож складнощів не було.

2. Наталія Жанталай, психолог: Можливо, треба зробити більш життєствердною і позитивною завершальну вправу.

3. Тетяна Шпиця, соціальний педагог: Достатньо продуманий тренінг, але в рамках лікарні складними виявились психологічні етюди «Впевнена і невпевнена поведінка».

4. Олена Сиваченко, соціальний працівник: Тренінг хороший, доступний для дітей. Нічого змінювати не треба.

5. Оксана Слєпова, психолог: Все добре.

6. Максим Проценко, психолог: Передбачити можливість, орієнтуючись в процесі тренінгу, скорочувати або подовжувати ту, чи іншу вправу, в залежності від енергетичної та емоційної включеності підлітків у процес. (Спеціалісти в принципі так і робили). Можна також розширити асортимент вправ.

7. Інна Хохлова, психолог: Можливість підкреслити, що погрожує нам невеликий процент людей. Узагальнити деякі структури, що полюють на нашу молодь.

8. Тетяна Бондаренко, психолог: Ці тренінги – дуже вдалий цілісний продукт. Іноді (в залежності від ситуації) можна прибирати вправу «Впевнена і невпевнена поведінка». А ще варто таким чином організовувати роботу, щоб у групі не було більше, ніж 12-14 дітей.

 Що заважало у проведенні тренінгу, а що допомагало?

1. Олена Сабодаш, соціальний працівник: Допомагали самі діти, коли включалися до роботи.

2. Наталія Жанталай, психолог: Власна недосвідченість у цьому напрямку. А допомагав ентузіазм дітей.

3. Тетяна Шпиця, соціальний педагог: Заважав хворобливий стан дітей. Допомагали додаткові інформаційні матеріали.

4. Олена Сиваченко, соціальний працівник: У лікарні важко проводити тренінг через різний вік дітей у групі.

5. Оксана Слєпова, психолог: Допомагали окремі учні, які слідкували за дисципліною. Заважала занадто велика кількість дітей у деяких класах.

6. Максим Проценко, психолог: Допомагав ресурс ко-терапії та емоційна включеність підлітків.

7. Інна Хохлова, психолог: Допомагав роздатковий матеріал. Заважало те, що діти в лікарні мало знайомі між собою і багато часу треба було відводити на їх гуртування.

8. Тетяна Бондаренко, психолог: Допомагала присутність ко-тренера у підгрупах в умовах великого класу; заважала велика кількість дітей у деяких групах.

 З колективами яких шкіл чи відділень лікарні  було важче працювати?

1. Олена Сабодаш, соціальний працівник: Працювати з учнями шкіл було набагато легше, ніж у відділеннях лікарні, тому що у лікарні діти більш закриті і сфокусовані на собі.

2. Наталія Жанталай, психолог: Працювала у відділенні ендокринології.

3. Тетяна Шпиця, соціальний педагог: Відмінності залежали не від відділення, а від конкретних дітей, які брали участь у тренінговому занятті: від їх розвитку, місця проживання, стану здоров’я, особистісних рис, згуртованості на час проведення тренінгу.

4. Олена Сиваченко, соціальний працівник: Працювала в гастроентерологічному відділенні.

5. Оксана Слєпова, психолог: У відділенні лікарні складнощів не було. Було важко працювати із дітьми Києво-Святошинської районної класичної гімназії – через дисципліну і занадто велику кількість дітей.

6. Максим Проценко, психолог: Працювати було легко.

7. Тетяна Бондаренко, психолог: Складно було із учнями Боярської школи №3

Загальні враження.

1. Олена Сабодаш, соціальний працівник: Тренінг сподобався і мені, і дітям. Він був ефективний і корисний.

2. Наталія Жанталай, психолог: Важливий і потрібний тренінг.

3. Тетяна Шпиця, соціальний педагог: Тренінг дуже актуальний і цікавий для підлітків. Окрема подяка Марії Іванівні Кириленко за проведену велику роботу по розробці та удосконаленню тренінгу. Скомпонувати такі важливі для дітей матеріали в одне заняття під силу лише масштабно мислячому мозку. З кожним наступним проектом ІАС видає все кращий продукт. Спасибі!

4. Олена Сиваченко, соціальний працівник: Я готова використовувати цей тренінг у своїй повсякденній роботі.

5. Оксана Слєпова, психолог: Проводити проект сподобалося. Хотілося б відзначити військовий ліцей ім.Богуна та ЗОШ №1 за вихованість, повагу та дисциплінованість.

6. Максим Проценко, психолог: Хороша і корисна тренінгова програма. Класичність і стабільність щодо форми проведення, корисності і продуктивності тренінгів є дуже важливим чинником у формуванні позитивного іміджу діяльності центру.

7. Інна Хохлова, психолог: Дітям біло цікаво. Динамічно. Зі всіх сторін розглянуто питання. Гадаю, діти надовго запам’ятають цей тренінг.

8. Тетяна Бондаренко, психолог: Тренінг надзвичайно корисний, але треба, щоб його проводили кваліфіковані спеціалісти. Важливо не забувати розставляти акценти таким чином, щоб у дітей формувалась позитивна життєва позиція (я – хороший і світ – хороший). Тож варто акцентувати увагу підлітків на тому, що лише окремі особи можуть бажати їм зла.

Мені найбільше сподобалося, що:

• Було дуже круто, весело, я насміялася від душі, були цікаві ігри, ваші кухарі чудово готують. Тетяна Миколаївна дуже спокійно ставилася до наших криків, і у нас було дружнє спілкування.

• Багато спілкувалися та веселилися. Сподобалася гра «Колобок та мисливець»

• Ми пили чай з пиріжками, розмовляли на різноманітні теми стосовно різних «не дуже приємних» життєвих моментів та робили висновки, як з них виходити.

• Нам тут було цікаво, ми багато спілкувалися, сміялися та розмовляли на теми, на які не могли спілкуватися з куратором.

• Мені сподобалося це заняття, я дізнався багато чого цікавого про своїх друзів та як треба поводитися в екстремальних ситуаціях.

• Ми сиділи у колі та спілкувалися на цікаві теми, було дуже весело

• Ми грали в ігри, мені випала роль «мисливця» за темою «алкоголь та друзі».

• Ми знайшли зв’язок із тренером, пограли в ігри та поспілкувалися. Було дуже весело та цікаво. Хочемо ще.

Мене найбільше здивувало, що:

• Тут було дуже класно, я такого не очікувала, я думала, що буде просто сумне спілкування.

• Всі наші однокласники були дуже згуртовані та дружні.

• Вчинки «хворих» людей можуть бути настільки страшними і неприємними.

• Всі мої однокласники були дуже відвертими і відкритими до спілкування.

• У нас добрий керівник.

• Що ми їли пиріжки.

• Дружність спілкування.

• Ми грали в дуже цікаві ігри і розмовляли на важливі теми.

• Я з Женею грав у ігри. А ще пиріжки, чай, печиво.

• Сьогодні ми дружньо спілкувалися

• Тренер дуже приємна людина, а деякі учні відкрилися з іншої сторони.

Хочемо ще, було дуже добре та весело.