Каталог Гарних Сайтів Zbir.info - каталог спеціалізованих порталів Украина онлайн Система анализа статистики CNStats STD 3.0
  • Реклама

  • Благодійний інтернет-магазин сувенірів з символікою Чорнобильських центрів та проектів

     

    Промінь сміху в сірих буднях

    Автор: Editor Опубліковано: Грудень - 12 - 2011 Версія для друку Версія для друку

    Марія КИРИЛЕНКО

    Гумор — інтелектуальна здатність людини помічати в явищах їхні комічні сторони. Саме слово має давньогрецьке коріння. В античній медицині стан людини описувався співвідношенням чотирьох рідин — крові, лімфи, жовтої і чорної жовчі, — які називалися «гумор». Вважалося, що співвідношення цих рідин визначає здоров’я і самопочуття людини.
    Є різні форми гумору: іронія, пародія, сатира, сарказм, парадокс, анекдот, жарт, каламбур, оксюморон; у графічному вигляді — карикатура і шарж. А з молодіжного середовища до нас прийшли такі поняття, як стьоб і прикол.
    Гумор буває добрий, вишуканий, тонкий, іскрометний, своєрідний, плаский, грубий, тупий, вульгарний, нижче пояса, злий; дитячий, студентський, солдатський; англійський, вірменський і навіть чорний…
    Ми говоритимемо тільки про добрий, доброзичливий гумор, який додає оптимізму, прикрашає життя, робить його яскравішим, цікавішим, несподіваним.

    Навіщо нам почуття гумору? Читати далі »

    Vkontakte Facebook Twitter


    Осінь, ти на смуток мій схожа…

    Автор: Editor Опубліковано: Листопад - 22 - 2011 Версія для друку Версія для друку

    Марія КИРИЛЕНКО

    Депресія — саме так хочеться назвати стан, який більшість із нас відчуває восени. Але не йдеться про справжню депресію. Слушніше говорити про певний занепад сил, нудьгу, тугу, зневіру… Попереду безпросвітні будні, купа проблем, невтішні соціально-економічні перспективи. А тут іще природа «допомагає» — дедалі частіше дарує похмурі сльотаві дні, тижні й місяці… Як наслідок — можуть спостерігатися знижений тонус, емоційний спад, млявість, сонливість, головний біль, підвищена стомлюваність, труднощі з концентрацією уваги, пригніченість, безпричинна дражливість, брак мотивації до роботи… Читати далі »

    Vkontakte Facebook Twitter


    Здесь всегда помогут

    Автор: Editor Опубліковано: Листопад - 18 - 2011 Версія для друку Версія для друку

    Это учреждение, расположенное по улице Крещатик в городе Боярка, имеет длинное название. Но все, кто сюда приходит, называют его коротко — «наш дом».

     Киево-Святошинский центр социально-психологической реабилитации населения и его информирования по вопросам преодоления последствий чернобыльской катастрофы (ЦСПР) был создан в 2000 году в рамках Чернобыльской программы ООН, а его официальное открытие состоялось 2 ноября 2001 года. За десять лет работы ЦСПР оказал помощь более 141,5 тысячи человек. Причем не только тем, кто сам сюда обратился.

     — В «Положении» о нашем Центре  сказано, что мы оказываем социально¬психологическую помощь прежде всего детям, находящимся на лечении в Киевской областной детской больнице, их родителям, а также медперсоналу, — рассказала “РГ” директор центра Ангелина Лахтадырь. — Второе направление нашей работы — помощь жителям Киево-Святошинского района. Мы ездим по селам и городам, распространяем информацию о безопасности проживания на загрязненной территории. Например, какие грибы можно собирать, какие продукты можно употреблять, а какие – не желательно.

    Но самыми частыми посетителями центра являются, естественно, жители Боярки, которые обращаются сюда с самыми разнообразными проблемами: работы или учебы, семейной жизни, возникновения форс-мажорных обстоятельств.

     — Сейчас основной акцент в своей работе мы делаем на пропаганду здорового образа жизни, — продолжает Ангелина Николаевна. — У нас много различных программ, в частности “Стать мамой”. К нам приходят беременные женщины, часто вместе с мужьями. Мы проводим с ними психологическую подготовку к предстоящим родам, в том числе и партнерским, когда муж присутствует при появлении на свет своего ребенка. Сейчас у нас очень хорошо пошла клубная работа.

     При ЦСПР действует несколько клубов. Недавно создан “Затишок”, объединивший женщин старше 60 лет, которые здесь нашли душевный покой, имеют возможность выплеснуть свои эмоции и направить их в нужное русло. На своих “вечорницях” они поют, читают стихи, встречаются с интересными людьми, за чашкой чая обсуждают возникающие проблемы, забывая о своих болячках. Большой популярностью пользуются мастер¬классы. По словам директора центра, хотя у членов клуба немалый жизненный опыт, они с удовольствием принимают в них участие, узнают что-¬то новое. Своими руками делают подарки к знаменательным датам для детей-сирот. Это и ангелочки ко Дню Святого Николая, и вышивки, и многое другое.

     Кстати, немало внимания детям, имеющим проблемы со здоровьем или в семье, оказывают и члены молодежного клуба “Позитив”, где собираются и 14-летние подростки, и те, кому за 20.

     — Сегодня очень тревожит психологическое здоровье молодежи, их благополучие — физическое, социальное, духовное. Поэтому перед клубом стоят задачи — научить детей преодолевать состояние тревоги и негативные мысли, управлять своим внутренним миром и находить себя в этом мире, помочь им в самореализации. Дети должны научиться говорить “нет”, если им навязывают что-то, что может им навредить. Это пропаганда здорового образа жизни и жизненных ценностей. На тренингах, которые проводит руководитель клуба Оксана Слепова, обсуждают, как выходить из сложных ситуаций, бороться с проблемами, в частности, как наладить контакт с родителями. Ребята учатся быть милосердными, творить добро, помогать другим. Они здесь заряжаются позитивными эмоциями. Недаром клуб носит такое название, — считает Ангелина Николаевна.

     Побывав на заседании “Позитива” и детском празднике в день рождения центра, я увидел радостные, веселые лица не только самых маленьких участников, но и их родителей. И стало понятно, насколько ЦСПР необходим им всем…

    Подарунки Центру, зроблені своїми руками

     Александр Беленький,  “Рабочая газета”  № 205 от 18 ноября 2011 г.

    Vkontakte Facebook Twitter


    Навчимо наших дітей говорити тверде «ні»

    Автор: Editor Опубліковано: Вересень - 24 - 2011 Версія для друку Версія для друку

    Марія КИРИЛЕНКО

    Ми вже писали про те, як важливо научати дітей критично мислити, щоб вони не стали жертвою тих, хто хотів би їх використати. Однак це тільки перший крок. Щоб захистити дітей від багатьох небезпек, важливо навчити їх говорити тверде «ні». Адже нерідко трапляються ситуації, коли навіть доросла людина прекрасно розуміє всю сумнівність пропозиції, небажаність певних своїх дій, небезпеку своєї згоди, але при цьому їй бракує рішучості, твердості, впевненості в собі, щоб відповісти відмовою. Особливо важко доводиться підліткам, які досить часто піддаються груповому тиску. Читати далі »

    Vkontakte Facebook Twitter


    Марія КИРИЛЕНКО

    На більшості наших телеканалів цілком відкрито відбувається обробка масової свідомості з метою залучити до нетверезого способу життя якомога більшу кількість людей. Найтривожніше за наших дітей. Не говоритимемо про те, що перейматися цим повинні державні мужі, ті, хто відповідає за державну безпеку, моральні авторитети й чесні журналісти. Немає сенсу заглиблюватися у складні теорії змов, розмірковувати на тему «Кому вигідно?», давати волю розпачливому бажанню махнути на все рукою або й поготів впадати у крайнощі — як-от забороняти дітям дивитися телевізор. Підійдімо до цієї проблеми з іншої позиції — що робити в такій ситуації відповідальним батькам? Читати далі »

    Vkontakte Facebook Twitter


    Слово з трьох букв

    Автор: Editor Опубліковано: Липень - 15 - 2011 Версія для друку Версія для друку

    Марія КИРИЛЕНКО

    Лох — (жарг., зневаж.) простак, який дозволяє себе обманювати; потенційна жертва злочинця.

    Часи змінюються, і написи на паркані набули певного різноманіття. Поруч з традиційним словом з трьох букв можна зустріти й відносно нове — «лох». Іноді в редакції: «Коля (Петя, Вася, Вітя) — лох». Оскільки найпримітивнішим видом графіті бавляться переважно діти, неминуче напрошується висновок, що наше молоде покоління розцінює це слово як особливо сороміцьке та образливе (багато хто упевнений, що це мат).

    Якщо подумати, то лох — це людина довірлива, яка не очікує підступу і вже тим паче підлості від оточення, яка трохи вірить у диво і талан. І навіть те, що така людина нерідко опиняється в цій ролі через оманливу перспективу отримати щось майже задарма, не робить її такою вже несимпатичною. Достатньо пригадати, в якій державі і за яких часів  нам доводиться жити — чесноти, вміння і хист далеко не завжди є запорукою успіху і статку. Додайте до цього невпевненість у завтрашньому дні, страх занедужати і втратити роботу, а ще — сумну підозру, що в злиднях доведеться проживотіти решту життя. І все це на тлі телевізійних «світських хронік» і картинок недосяжної розкоші. Не дивно, що в цих умовах людина й сама «обманюватися рада». А тим часом можна й не спокушатися дешевиною, не вплутуватися в сумнівні справи, але все одно стати жертвою обману і шулерства. Чи заслуговує така людина презирливо-поблажливого ставлення? А може, правильніше її пожаліти, поспівчувати їй? Адже як від жебрацької  та тюремної недолі, так і від ролі ошуканого зарікатися не доводиться. У цій ролі ризикує опинитися практично кожен.

    Жаргонні слівця найнижчого штибу вже давно проникли в нашу мову. Зрозуміло, хорошого в цьому мало. Але набагато гірше, що одночасно відбувається криміналізація мислення, закріплення у свідомості впевненості, що цілком можна жити і «за поняттями», наприклад: «Лоха не кинути — себе не поважати». Як наслідок — серйозний зсув у моральних нормах: якщо соромно бути обманутим, значить уміння обманювати, навпаки, гідне поваги й захвату? І якщо наші діти так бояться, щоб їх вважали лохами, то ким же вони хочуть бути? Якими вони хочуть бути? І якщо лох — це антигерой, то хто тоді герой? Ошуканець, спритний шахрай, вмілий аферист, меткий політик, який пробився до влади, наобіцявши золоті гори своїм виборцям?

    Поговоріть про це з дітьми. І не нав’язуймо їм готових відповідей. Нехай думають самі.

    «Дзеркало тижня. Україна» №14, 15 Квітень 2011

    Vkontakte Facebook Twitter


    Сонько і Їсько

    Автор: Editor Опубліковано: Лютий - 17 - 2011 Версія для друку Версія для друку

    Жили-були в лісі два ведмедики -  чорненький Сонько і коричневий Їсько. Сонько дуже любив спати, а Їсько – їсти.

    Якось у них закінчилася їжа. Треба було йти на базар в Боярку щось купити. От Сонько і каже:

    - Збирайся, мабуть ти, брате,  а я посплю трохи.

    Влігся  на бочок, вкрився теплою ковдрою та й заснув.

    Іде Їсько на базар, а назустріч йому зайчик з повним кошиком малини.

    -        Ти куди, Заєць?

    -        Несу своїм зайчаткам свіжої малинки трохи. Читати далі »

    Vkontakte Facebook Twitter


    Марія КИРИЛЕНКО

    Ми всі схильні відносити себе до розумних людей, але кожен з нас — частіше чи рідше — все-таки робить неправильні вчинки. Дозволяємо себе обдурити; не завжди можемо відрізнити хорошу людину від поганої; стаємо жертвами шахраїв, одружуємося з недостойними; робимо непродумані покупки, повіривши недобросовісній рекламі чи спритному продавцеві, голосуємо за політика, який потім нас розчаровує; дозволяємо втягти себе в сумнівні оборудки; втрачаємо гроші, повіривши державі, банку або пройдисвіту; завдаємо шкоди своєму здоров’ю, піддавшись пристрасті до шкідливих продуктів, алкоголю, тютюну…

    У тому, щоб ми не думали, зацікавлені шахраї всіх гатунків; представники тоталітарних сект і кримінальних структур; бізнесмени, політики і держава загалом. Будь-якій державі (не тільки нашій) зовсім не потрібні свідомі громадяни, спроможні тверезо оцінити дії того чи іншого президента, уряду, депутата, політика. Читати далі »

    Vkontakte Facebook Twitter


    Оксана СЛЄПОВА, психолог ЦСПР

    Мабуть,  немає дитини, котра б  не знала, хто такий лікар Айболить. Це найдобріший у світі лікар, який дуже любить своїх пацієнтів і ніколи не зробить їм боляче.  А от справжні лікарі, на думку багатьох діточок, занадто серйозні та ще й  роблять болючі уколи.

    За даними опитування, у якому брали участь 200 матерів дітей різного віку,  діти 3-років із переліку 29 видів страхів на перше місце поставили страх болі, уколів і пов’язаний з цим страх медичних працівників (кожний другий хлопчик і дівчинка). Було виявлено, що максимальна кількість страхів припадає на вік 6-8 років. Читати далі »

    Vkontakte Facebook Twitter


    Психологічні ризики бездітності

    Автор: Editor Опубліковано: Листопад - 29 - 2010 Версія для друку Версія для друку

    Автор: Марія КИРИЛЕНКО

    Доводиться спостерігати, як молоді люди дедалі частіше відмовляються від того, щоб мати дітей. Проте будь-яке рішення має прийматися усвідомлено. Тому буквально кілька слів про деякі психологічні ризики свідомої відмови від материнства чи батьківства.

    Набагато відповідальнішим є таке рішення для жінок. Їм відпущено менше часу на те, щоб визначитися в бажанні мати дитину, і при цьому далеко не завжди згодом є можливість «передумати»: то час минув, то супутник життя випарувався, то далися взнаки наслідки абортів… У чоловіків із цим простіше — фізіологічний період можливого батьківства в них довший, та й коли йде до іншої супутниці життя під «вагомим» приводом палкого бажання мати дітей — найближче оточення зустрічає це з розумінням і навіть повагою.

    Але, хай там як, тільки сама жінка має право вирішувати, бути чи не бути їй матір’ю. Читати далі »

    Vkontakte Facebook Twitter