Виявляється, що на початку минулого сторіччя латвійські моряки настільки любили більярд, що хотіли грати у нього навіть під час плавань. Але для корабля цей стіл був завеликим, а кулі пересувалися самі собою – від хитання судна. Так з’явився  малий більярд з плоскими фішками – новус,  який виявилися дуже зручними під час плавання.
Заняття на базі ЦСПР  проводить сам Президент Федерації з новусу в Україні – Лісовенко Іван Іванович. На думку Івана Івановича, новус – це захоплююча гра, яка  психологічно реабілітує людину, покращує самопочуття, здоров’я та настрій. До того ж, у новус можна грати людям будь-якого віку. Ця гра розвиває дрібну моторику рук, окомір, логічне мислення, стійкість та концентрацію уваги, просторову уяву, покращує координацію рухів. Під час гри  учасники також розвивають і лідерські якості.
Іван Іванович поділився з нами своїми планами на майбутнє. Він планує створити у різних школах м. Боярка  спортивні секції із новусу. Під час весняних канікул Іван Іванович хоче провести Міжрегіональний Всеукраїнський турнір.  А влітку Федерація новусу в Україні проведе фестиваль для сімей  «Мама, тато, я – спортивна сім я». Колеги із Прибалтики з м.Валміра, Латвія, виявили бажання організувати товариські зустрічі серед молоді та учнів. Іван Іванович також мріє організувати поїздки наших дітей в Латвію та сподівається побачити  латвійських гостей у нас в Україні.  Як бачимо, плани дійсно грандіозні.
Особисто мені дуже пощастило записатися на заняття із новусу. І я хочу поділитися власними враженнями про гру. По-перше, кожну нову зустріч я чекаю з нетерпінням. По-друге, я тепер розумію, для чого у школі необхідно було вчити теми з геометрії  та з фізики, котрі пов’язані з траєкторією руху. По-третє, мені як психологу гра дуже допомагає розслабитися після розумової роботи, переключитися з емоційно-виснажуючих консультувань, адже повністю відволікаєшся і налаштовуєшся на гру. По-четверте, я дуже люблю перемагати, тому мені цікаво грати з сильними суперниками і, перемагаючи їх, я починаю відчувати надзвичайне задоволення собою. По-п’яте, тут завжди багато цікавих людей, з якими дуже приємно спілкуватися.
А ось, що про новус каже Олена Дзюбенко, яка з восени відвідує наш клуб: «Я ходжу на новус, тому що це дуже цікава гра, яка допомагає мені розвинути своє внутрішнє Я. Допомагає відволіктися від всіх проблем та негараздів».
Віка Прокопенко ходить с самого першого заняття: «Мене зацікавила ця гра ще з самого першого майстер-класу. Також  мені подобаються люди, які сюди приходять. Раджу всім приходити на новус, так як це дуже захоплююча гра. Мені більше подобається не сама перемога, а вивчення психології суперника під час гри».
Дмитро Чапля: «Я ходжу на морський більярд, тому що мені подобається ця цікава гра. А ще тут вчитель, який розуміє тебе. В цій грі розвивається витримка та окомір».
Олена Сабадаш: «Морський більярд – дуже цікава гра. Вона поєднує у собі змагання та розум. Ця гра розвиває концентрацію, увагу, терплячість. Але здоровий дух змагання я люблю найбільше».

Для тих, хто зацікавився новою грою, запрошуємо до нас на заняття по вівторках та четвергах о 16:00. Отже, якщо Ви хочете бути здоровою та позитивною людиною, то вам до нас.         

Оксана СЛЄПОВА

 Нехай соловейко тобі співає,
Цвіте калина у саду,
Лелека щастя принесе,
Зозуля сто літ накує.
Нехай тобі сонечко сміється,
Наука легко хай дається,
А доля світлою хай буде,
Щоб поважали тебе люди.
І друзі хай не забувають,
І в усьому допомагають.

Про тебе тут говорим не для галочки,
А розшифруєм хто така Наталочка.
Н – надійна, непохитна, невибаглива,
Натхнена, неймовірна, ненав’язлива.
А – активна, абсолютно акуратна,
а також на багато чого здатна.
Т – тактовна, трепетна, талановита
І творчим ореолом оповита.
А – авторитетна, актуальна, артистична,
Нам бачити тебе на сцені звично.
Л – ласкава, люба, лагідна, легка
Ще й літераторка яка!
О – обов’язкова, особлива і осяйна,
Одухотворена, обачна і охайна.
Ч – чудова, чемна, чуйна, чарівна,
Чуттєва, чиста, чесна, чепурна.
К – коректна, колоритна і красива,
Культурна, компанійська і кмітлива.
А – а голос ангельський ще має на додачу
І автономна, й апетитна – кожен бачить.

Цілі методичної роботи:

• удосконалення професійної компетентності спеціалістів
• розвиток згуртованості та творчого потенціалу колективу
• підтримка психологічного комфорту спеціалістів

Основні принципи методичної роботи:

• цільовий підхід до організації методичної роботи відповідно до програмних цілей закладу та напрямків його діяльності;
• організація  роботи  з  кадрами  на  основ  потреб  та      реального  рівня професійної компетентності;
• системність та систематичність;
• науковість;
• оперативність та мобільність;
• прогностичність та випереджувальний характер; оптимальне поєднання індивідуальних і колективних форм;
• пріоритет знань та моральних цінностей.

Основні  завдання методичної роботи:

• організаційно-методичне забезпечення програм  розвитку  ЦСПР;
• систематизація та впорядкування інформаційного потоку із спеціальних (психології, педагогіки, соціальної роботи)  та законодавчої сфер знань;
• організаційно-методична допомога у впровадженні інноваційних методик та технологій, їх креативній асиміляції через експериментально-дослідницьку роботу, тощо;
• координація і розвиток в оптимальному режимі всіх форм методичної роботи (масових, групових, індивідуальних), вдосконалення управління нею, особливо одержання зворотної інформації про її результативність;
• розробка  окремих тренінгових занять та програм, навчальних та методичних посібників, рекомендацій, буклетів;
• розвиток   професійної  майстерності    спеціалістів,  їх загальної культури, створення мотивації і умов для професійного вдосконалення;
• вивчення і узагальнення досвіду роботи спеціалістів;
• розробка чіткої системи роботи щодо підвищення фахового та методичного рівня спеціалістів, підготовка їх до атестації;

Планування методичної роботи будується на основі діагностики; аналізу інформації про стан професійної компетентності спеціалістів, їхніх потреб та пропозицій. Моделювання динамічної структури, змісту й форм методичної роботи відбувається з урахуванням результатів аналізу, потреб громади та лікарні, основних напрямків діяльності ЦСПР. У методичній роботі використовуються індивідуальні, групові та масові форми роботи.

 Основні форми методичної роботи: індивідуальна, групова, масова.

 Індивідуальні форми:

• діагностування,
• стажування,
• самоосвіта,
• супервізія,
• атестація,
• розробка авторських програм,
• висвітлення в засобах масової інформації,
• наставництво в роботі з молодими спеціалістами та волонтерами,
• участь у Всеукраїнських, обласних, районних, міських конкурсах, проектах, акціях.

 Групові  форми:

• практичні семінари,
• тренінги,
• супервізія
• мультимедійні команди
•  «круглий стіл»,
• творчі групи,розробка авторських програм,
• висвітлення в засобах масової інформації,
• випуск методичних бюлетенів, рекомендацій;

 Масові  форми:

• методичні наради,
• науково-практичні конференції.

Вже не вперше до групової роботи ми залучаємо наших волонтерів.  Психолог Оксана Слєпова  провела заняття у парі з 17-річною дівчиною, яка з 2 рочків періодично перебуває на лікуванні в ендокринології. Зараз це вже доросла та цікава особистість, яку звати Марія Струпова. Минулого року Марія поступила   до університету ім. Т.Шевченка на факультет журналістики і вже має навіть власні публікації. Саме такі мужні діти як Маша можуть бути чудовим прикладом того, що з діабетом можна і потрібно нормально жити. Отже, Марія показала власну розроблену презентацію про цукровий діабет та розказала про те, як можна уживатися з хворобою і при цьому вести звичайний спосіб життя, не відчуваючи ніякого дискомфорту.

І мами, і підлітки були вражені тим, що Маша така впевнена, спокійна, врівноважена, не відчуває себе не такою, як усі. Вона цілеспрямована, наполеглива, активна, енергійна, а до діабету ставиться, як до способу життя.

Маша на власному прикладі та завдяки презентації донесла до аудиторії головну думку свого виступу:  діабет – це не вирок, а нормальний спосіб життя.

Про це свідчить наступна вправа, яка була виконана присутніми.

Кожен мав продовжити таку фразу:  «Я не боюся діабету…». Відповіді були такими (мовою учасників):

«… потому что здесь нет ничего страшного и печального, а иногда это даже хорошо. Соблюдая диету – поддерживаю форму, а еще диабетчикам всегда выдают путевки. Это прикольно. Для диабетчика сьеденая конфета – это уже празник, не то, что здоровым людям – повседневность. И в больнице можно завести новые знакомства, друзей».

«…це спосіб життя, це не дуже страшна хвороба, з нею можна жити, та за цим треба дивитись, але це не страшно і не важко».

«…бо з ним можна прожити, якщо слідкувати за собою. Я не боюсь його. Займаюсь спортом. Навіть не боюсь, що мені може стати погано».

«… я думаю, что с диабетом можна жить и нужно бороться. Главное уметь правильно пользоваться инсулином, глюкометром. Конечно же, настроение – это самое главное. Я не боюсь диабет, потому что меня поддерживают друзья и родные».

«…вообще – то для меня это был шок, так как я с этим не сталкивалась, никто в моей семье. Доченька еще не понимает. Но, теперь немного понимаю и осознаю, что это не так страшно, с этим живут люди. Главное верить в лучшее. Поддержка близких для нас очень важна».

«…это способ жизни».

Після цієї вправи кожний учасник тренінгу написав один-одному по кілька добрих слів та побажань (вправа «Сонечко»). Отримавши дозу позитивних емоцій, мами і діти залишили відгуки після заняття на наших бланках:

Мені найбільше сподобалося, що:

«девочка, которая показывала презентацию очень веселая, хотя она болеет с 2 лет. Она не падает духом. Желаю Маше всегда быть такой веселой и никогда не падать духом».

«було задіяно усіх дітей у різних вправах».

«була презентація. Приклад відомих людей, хворих на діабет».

«як розповідали».

«я більше дізналася про діабет те, чого не знала».

«Ви прийшли до нас».

«ніхто не падає духом, ніхто не боїться діабету».

Мені найбільше не сподобалось:

«Все понравилось». «все сподобалося». «що заняття було маленьке, а так все сподобалося». «сподобалося все».

Мене найбільше здивувало:

«что здесь все открытые, оптимизма здесь много».

«діти віком 12-13 років так спокійно говорять про цукровий діабет, хоча мені це ще поки що страшно в мої 24 роки».

«діти відносяться до діабету простіше, ніж дорослі».

«розповідь про діабет».

«те, що деякі зірки були хворі на цукровий діабет».

«здивувало все».

Я замислився (замислилася) про те, що:

«нужно себя настроить на все хорошее, потому что я мама и должна поддерживать свою доцю».

«з цукровим діабетом живуть і багато чого досягають у житті. Потрібно жити і досягати вершин».

«це не кінець».

« можна їсти все, але у міру і тепер мені не прийдеться перепитувати все у сусідок по кімнаті».

«требу бути веселим».

«є хвороби, які серйозніші, ніж діабет, тому не потрібно думати, що це найгірша проблема у житті».

Я зрозуміла:

« нужно жить и надеяться всегда на лучшее, больше оптимизма».

«цукровий діабет не такий страшний, як мені здавалося раніше».

«треба навчитись і вчитись з цим жити».

«діабет – це спосіб життя».

«діабет – це просто спосіб життя».

«все добре».

«не потрібно чогось боятися, тому що багато таких дітей, як я».

Я (змінив) змінила свою думку щодо:

«диабета, потому что раньше я не знала этого, но теперь стараюсь осознать все. Много информации, но хочется все понять».

«треба більше думати про хороше в житті і не зациклюватися на хворобі».

«своєї хвороби».

«змінив всі думки».

«цукрового діабету. Ніколи не можна здаватися. Коли Маша розповідала про цукровий діабет я зрозуміла, що вона хоче допомогти нам, що вона не залишила нас без допомоги».

                                                        Оксана СЛЄПОВА

Отже, сьогодні я хочу познайомити вас із веселою, мрійливою дівчиною Оксаною  Журбас, якій  сьогодні –  23 січня –  виповнюється  15 років.

Оксана  захоплюється петриківським розписом – українським   народним декоративно-орнаментальним мистецтвом. Коли їй було чотири рочки, вона побачила у своєму дитячому садочку художні роботи, котрі були виконані у цій техніці.  Саме тоді маленька дівчинка вирішила, що обов’язково навчиться   творити  такі чарівні та яскраві  візерунки. А вже у третьому класі Оксана почала відвідувати у Боярському  будинку культури гурток із петриківського розпису, який тільки-но почав діяти.  Дівчинка встигла спробувати себе також й у інших  творчих гуртках – з  акторської майстерності, гри на барабанах та вокалу. Але  найбільше її  полонив саме петриківський розпис.  Не все зразу вдавалося, але, як каже сама дівчинка, завдяки маминим наполегливим умовлянням вона не покинула займатися цією художньою технікою.   Молода художниця пам’ятає свою першу продану роботу – «Маки та калина», за який заплатили 10 гривень – це були перші гроші, які вона заробила завдяки своєму захопленню.  Тоді Оксана витратила їх на покупку  улюбленого журналу.

У цьому році Оксана почала виставляти свої роботи на Андріївському узвозі, а з початком Євро-2012 художниця планує виставляти  свої роботи на Хрещатику  для гостей нашої столиці.  Зараз іде активна підготовка до виставки, що буде проводитися у Національному комплексі  «Експоцентр України»  до Масляної.

Ми запропонували Оксані зробити виставку своїх робіт у нашому Центрі.  Роботи талановитої дівчини зможуть побачити і місцеві жителі,  і мешканці всього району. Ми дуже пишаємося такою талановитою молоддю!  І навіть плануємо запропонувати Оксані провести кілька майстер-класів для дітей та підлітків  боярської громади та тих, що знаходяться на стаціонарному лікуванні у Київській обласній дитячій лікарні.

                                                                 Оксана СЛЕПОВА

Ситуація змінилася, коли опікуватися центрами почала облдержадміністрація.  За сприяння керівництва головного управління освіти і науки стало можливим в 2011р. почати підготовку до підвищення рівня кваліфікації.  Для нас куратором в цьому питанні стала М.О. Грисюк, яка допомогла визначити претендентів на атестацію, намітила послідовність дій, підказала якими нормативними документами нам необхідно користуватися.

На державному рівні курси підвищення кваліфікації для спеціалістів не передбачені. Тому протягом місяця здійснювався моніторинг закладів, які надають послуги по підвищенню кваліфікації психологів з видачею свідоцтв стандартного зразка. Оптимальним вибором для нас виявився Всеукраїнський інститут інтегративної психології та психотерапії.  З генеральним директором  цього інституту І.В. Леонтьєвою-Галицькою були обговорені теми навчальних семінарів, які актуальні саме для роботи наших спеціалістів. Одним з важливих моментів було те, що викладачі працювали на базі нашого Центру. Завдяки цьому ми пройшли курси фактично на робочому місці, без витрат робочого часу на поїздку в Київ.

Протягом чотирьох днів з групою (спеціалісти Центру, студенти-психологи, що проходили практику  у ЦСПР) працювали Кохан М., Похилевич Д., Арсеньєв І. За цей час були підняті окремі теми транзактного аналізу, пренатальної психології та сімейного консультування. На думку учасників групи важливим було те, що навчання відбувалось як в теоретичному, так і практичному плані. Після кожного тренінгу Центр вирував: емоційні враження від навчальної діяльності змінювались глибоким професійним аналізом роботи викладачів.  Нам було чому повчитися, про що посперечатися.

Я попросила поділитися враженнями окремих слухачів експрес курсу.

Н.Жанталай, психолог, соціальний педагог: Мені дуже сподобалось брати участь в роботі семінару. Теоретична частина у викладі Марії Кохан супроводжувалась замальовками з практики. Завдяки цьому транзактний аналіз для мене набув об’ємності, з’явилися нові ідеї. Я очікувала знайомства з новими методами, прийомами роботи, техніками і рада, що мої очікування реалізувалися.

О.Слєпова, психолог: Частина використаних Марією методик мені знайома.  Арт-техніки я застосовую в  своїй роботі, а моделі SWOT і  GROW досить широко використовуються в сфері бізнесу. Мене зацікавив коучинг, тому я прийняла участь в рольовій грі як клієнт коуча. Це досить цікавий досвід.

Інна Хохлова, психолог: Матеріал, який нам запропонувала Дар’я Похілевич, дав можливість дослідити більш детально той період, коли можуть з’являтися передумови екзистенціальних проблем клієнта. Мені  подобається позиція викладача, яка постійно підкреслювала,  що варто враховувати ту реальність, в якій живе клієнт і працювати в полі клієнта. Я не думаю, що буду працювати з вагітними, але без сумніву отримана інформація стане в нагоді.

Ганна Яценко, психолог: Ця тема найбільше мене цікавила, тому що я вже декілька років веду групові та індивідуальні заняття з вагітними та членами їх сімей по підготовці до пологів та перших тижнів батьківства. Мені дуже сподобалось, що тренер багато уваги приділяла технікам спрямованим на усвідомлення свого тіла та роботу з ним. Також мені дуже імпонує, що Дар’я дуже обережно ставиться до особистісного матеріалу кожного учасника групи, хоча і готова з ним працювати.

Наталя Назаренко, психолог: Досить сильно мене вразила тема сімейного консультування.  Коли ми аналізували власні генограми, я змогла зробити для себе  декілька важливих відкриттів. Цікаво було також оцінювати власну сім’ю, вивчаючи структурний, проблемний чи системний підходи до роботи з сім’єю, які продемонстрував нам Ігор Арсеньєв.

Ніна Гаушус, студентка:  Сімейна терапія, вправи, структура консультацій входить в сферу моїх майбутніх професійних інтересів. Надзвичайно корисно було спробувати себе в якості сімейного психолога, приймаючи участь в рольових іграх, запропонованих Ігорем.

А.Лахтадир, директор: Як директор Центру соціально-психологічної реабілітації, розумію наскільки важливо кожному спеціалісту мати високий рівень психологічної підготовки. А як учасниця групи, я зацікавилась темою семінару, який проводив Ігор Арсеньєв. Стосунки між подружжям в сім’ї, між батьками та дітьми; сімейні ролі та способи взаємодії дуже різні. Це важливо враховувати в роботі  з сім’ями, що звертаються в наш Центр за допомогою. Варто бути гнучким у методах і способах впливу, спрямовуючи зусилля на  укріплення та розвиток кожної сім’ї, на гармонізацію взаємин між  усіма її членами.

Підвищення рівня кваліфікації спеціалістів – одне з найголовніших завдань методичної роботи. Короткочасна, але інтенсивна курсова підготовка протягом декількох днів, так званий – метод занурення, дає можливість охопити набагато більший об’єм інформації, ніж звичайне навчання, швидше актуалізувати відповідні знання та навички спеціалістів. Робота на індивідуальному матеріалі кожного слухача, яка практикувалася протягом цих днів,  ініціює процес не лише професійного, а й особистісного зростання фахівців.  Після закінчення останнього семінару 22.12.2011 всі учасники отримали документи про успішне закінчення навчання за програмою «Теоретичні та практичні основи психологічного консультування». В листках зворотного зв’язку учасники курсів писали, що навчання було ефективним, але «на жаль, занадто коротким». Залишилося багато питань, які хотілося б розглянути з викладачами Всеукраїнського інституту інтегративної психології та психотерапії. Ми сподіваємось на продовження співробітництва.

Курси підвищення кваліфікації – це лише перший крок до атестації. Наразі адміністрація ЦСПР почала працювати над вивченням досвіду роботи спеціалістів, що атестуються.

Бондаренко Т.М., заступник директора ЦСПР з методичної роботи.

про інших і про проблеми суспільства».

Кенн Аленн

Людина, яка є волонтером, – це активний діяч, що прагне досконалості, не боїться експериментувати. Найбільшими його плюсами є безмежна цікавість до життя та прагнення допомогти іншим. На таких небайдужих благородних людей пощастило Києво-Святошинському центру соціально-психологічної реабілітації населення. І діти, і молодь, і дорослі багато років співпрацюють з нашим закладом. А цього року всі вони активно відгукнулися на заклик взяти участь у Всеукраїнській благодійній акції «Подаруй дитині радість».

Почалося все ще задовго до новорічних свят. 5 грудня, у Всесвітній День Волонтера, на урочистому засіданні молодіжного клубу «Позитив» (керівник Оксана Слєпова) відбулася подія, що підсумувала результати діяльності клубу впродовж року, – було визначено найактивніших волонтерів серед молоді. Ними стали Дзюбенко Олена, студентка Боярського коледжу екології та природних ресурсів та Євгенія Матюшко, учениця Боярської ЗОШ№5. Ці дівчата разом із своїми друзями-позитивівцями неодноразово брали участь у благодійних акціях, у різноманітних заходах, у суботниках, писали сценарії, відвідували хворих дітей у лікарні, виготовляли подарунки для малечі. І Олена, І Євгенія були нагороджені подяками та значками, на яких зображено серце, що оберігається руками, – логотип нашого Центру. Це була хвилююча подія для всіх присутніх, адже всі знали про безкорисливу й активну діяльність цих дівчат. Згадали також багаторічних вірних друзів та волонтерів Центру Гриненко Вєроніку, Чорнобров Ольгу, Грабчак Оксану, Ференець Володимира, Бугаєнка Олександра, Владиченка Андрія, Сіраєву Марину та багатьох інших.

А 19 грудня до Центру завітали депутати Боярської міської ради Арчаков Андрій Миколайович та Блик Зінаїда Олександрівна. Знаючи, що саме цього дня кожна дитина мріє отримати від Святого Миколая подаруночок, вони принесли фрукти та цукерки. Ці ласощі спеціалісти Центру роздали хворим дітям, що проходять лікування у Київській обласній дитячій лікарні.

Усі зимові свята наші вірні волонтери не оминали Центр своєю увагою.

Учні 6-В класу Боярської ЗОШ № 4 разом із своїм класним керівником Ткаченко Людмилою Василівною, завітали до Центру з виставою, концертною програмою і великим мішком з іграшками, які вони зібрали для діток, що перебували на лікуванні в лікарні.

Громадська організація «Молоді регіони» підготувала концертну програму для дітей із незахищених верств населення, а солодощі і подарунки для цих діток були надані підприємцями Чигровим Олександром, Камінською Світланою, Мазуркевич Марією та Міжнародною ГО «Жіноча громада».

Молодіжний клуб «Позитив» з новорічною виставою крокував відділеннями Київської обласної дитячої лікарні, даруючи усмішку, радість і, звичайно, подарунки!

Жіночий клуб «Затишок», що працює при Центрі, допоміг у святковому оформленні інтер’єру приміщення, а ще жіночки з любов’ю зшили подарункові чобітки, в яких дітлахи знаходили ласощі. Виготовлена ними святкова новорічна корзинка, яка стояла у вестибюлі Центру, щодня наповнювалась іграшками та канцелярським приладдям, що приносили клієнти Центру. Все зібране було передано дітям-сиротам.

Дорогі наші друзі та волонтери, адміністрація та весь колектив Києво-Святошинського центру соціально-психологічної реабілітації щиро дякує за вашу допомогу, за добрі серця, за те, що вмієте і бажаєте дарувати людям радість! Саме ви, починаючи з малого, вдосконалюєте наш світ. Вітаємо всіх вас із зимовими святами, бажаємо багато позитивних моментів у вашому житті, успіхів у навчанні та роботі. Нехай добро, яке ви даруєте людям , повернеться до вас сторицею.

Ми запрошуємо до кола друзів-волонтерів усіх небайдужих, хто хоче стати активним учасником добрих справ! Рік тільки починається. Творімо добро разом!

Ангеліна Лахтадир, директор ЦСПР

Були також «закохані»: Хлопець (Олексюк Ілля) із «Дівчиною» (Задорожний Анатолій) і Подружки (Богатиренко Вікторія та Дзюбенко Олена). А ще до нас заграли на гітарі такі молоді виконавиці, як Венедиктова Анастасія, Сабадаш Олена та Грифен Марина. Дуже підняв настрій відео-кліп з Леді Галею (аналог Леді Гага) із піснею про сільську дівчину, яка веде напружене та цікаве сільське життя. Олена Дзюбенко під цей кліп влаштувала запальну виставу, дуже правдоподібно зображаючи круту сільську «леді».

Ніхто з присутніх не залишився осторонь від свята, адже було багато різноманітних конкурсів, де кожен міг проявити себе. Найактивніші учасники отримала цікаві призи. Молоді люди і танцювали, і співали, і грали на музичних інструментах – тож кожен зміг долучитися до створення гарного настрою собі та іншим. Позитивівці пішли додому заряджені позитивними емоціями та з маленькими подаруночками. Всім було дуже весело!

З липня по вересень було проведено підготовчі роботи; розроблено тренінг за проектом; проведено перше пробне заняття; доопрацьовано тренінгове заняття та розроблено варіант, адаптований для лікарні.

За проектом було проведено 2 робочих наради (13.10.11 та 13.12.11), на яких були присутні спеціалісти Центру, заступники директорів шкіл з виховної роботи м.Боярка, а також представник Києво-Святошинської районної державної адміністрації. Крім того, було проведено методичний семінар (30.08.11) по особливостям тренінгової роботи в умовах стаціонарного лікування (у заявці відсутній, проведено за рахунок власних ресурсів Центру). У цих заходах взяло участь 35 осіб.

Безпосередню участь у проекті взяли 382 особи, у тому числі 14 працівників ЦСПР. У тренінгових заняттях взяли участь 342 тинейджера. Реально проектом було охоплено значно більше людей, включаючи педагогів шкіл, у котрих було реалізовано проект, медперсонал лікарні, батьків та друзів учасників тренінгів, читачів сайту Центру.

У жовтні-листопаді 2011 року за проектом було проведено 32 тренінгових заняття для тинейджерів регіону.

З них – 20 тренінгів було проведено з тинейджерами, що перебували на стаціонарному лікуванні в Київській обласній дитячій лікарні (на базі Центру та безпосередньо у відділеннях лікарні). Тренінгами було охоплено 153 хворих дітей. 12 тренінгів було проведено на базі Центру з учнями 7 навчальних закладів міста Боярка. В тренінгах взяли участь 189 старшокласників.

Кількість тренінгових занять відрізняється від запланованих. Спеціалісти ЦСПР провели не 8 занять на школи (як було заплановано), а 12. Відповідно було зменшено кількість занять, запланованих на лікарню (20 замість 30). Це було зроблено з огляду на підвищений попит на тренінги за проектом з боку освітян міста. Бюджет було скореговано (дивись фінансовий звіт).

За проектом було здійснено 15 публікацій, з них 12 на сайті Центру по висвітленню ходу реалізації проекту та 3 – у газеті «Дзеркало тижня. Україна» за темою проекту. У публікаціях про тренінгові заняття були використані відгуки учасників із опитувальників зворотного зв’язку, в яких підлітки висловили свої враження про заняття. Відповіді учасників на поставлені їм завдання свідчать про те, що запланований результат був досягнутий: молоді люди дізналися про небезпеки, які на них чатують у соціумі, навчилися говорити тверде «ні» тим, хто намагається втягнути їх у нездорову та небезпечну поведінку.

Наприкінці проекту (13.12.2011) було проведене заключне робоче засідання спеціалістів Центру за результатами проекту: було обговорено, що було особливо успішним, а що варто врахувати на майбутнє. Розроблені тренінгові заняття та здобутий у ході реалізації проекту досвід буде використано у подальшій роботі Центру.

Публікації за проектом можна прочитати на сайті ЦСПР в розділі  Проектна діяльність