Нехай соловейко тобі співає,
Цвіте калина у саду,
Лелека щастя принесе,
Зозуля сто літ накує.
Нехай тобі сонечко сміється,
Наука легко хай дається,
А доля світлою хай буде,
Щоб поважали тебе люди.
І друзі хай не забувають,
І в усьому допомагають.

Вже не вперше до групової роботи ми залучаємо наших волонтерів.  Психолог Оксана Слєпова  провела заняття у парі з 17-річною дівчиною, яка з 2 рочків періодично перебуває на лікуванні в ендокринології. Зараз це вже доросла та цікава особистість, яку звати Марія Струпова. Минулого року Марія поступила   до університету ім. Т.Шевченка на факультет журналістики і вже має навіть власні публікації. Саме такі мужні діти як Маша можуть бути чудовим прикладом того, що з діабетом можна і потрібно нормально жити. Отже, Марія показала власну розроблену презентацію про цукровий діабет та розказала про те, як можна уживатися з хворобою і при цьому вести звичайний спосіб життя, не відчуваючи ніякого дискомфорту.

І мами, і підлітки були вражені тим, що Маша така впевнена, спокійна, врівноважена, не відчуває себе не такою, як усі. Вона цілеспрямована, наполеглива, активна, енергійна, а до діабету ставиться, як до способу життя.

Маша на власному прикладі та завдяки презентації донесла до аудиторії головну думку свого виступу:  діабет – це не вирок, а нормальний спосіб життя.

Про це свідчить наступна вправа, яка була виконана присутніми.

Кожен мав продовжити таку фразу:  «Я не боюся діабету…». Відповіді були такими (мовою учасників):

«… потому что здесь нет ничего страшного и печального, а иногда это даже хорошо. Соблюдая диету – поддерживаю форму, а еще диабетчикам всегда выдают путевки. Это прикольно. Для диабетчика сьеденая конфета – это уже празник, не то, что здоровым людям – повседневность. И в больнице можно завести новые знакомства, друзей».

«…це спосіб життя, це не дуже страшна хвороба, з нею можна жити, та за цим треба дивитись, але це не страшно і не важко».

«…бо з ним можна прожити, якщо слідкувати за собою. Я не боюсь його. Займаюсь спортом. Навіть не боюсь, що мені може стати погано».

«… я думаю, что с диабетом можна жить и нужно бороться. Главное уметь правильно пользоваться инсулином, глюкометром. Конечно же, настроение – это самое главное. Я не боюсь диабет, потому что меня поддерживают друзья и родные».

«…вообще – то для меня это был шок, так как я с этим не сталкивалась, никто в моей семье. Доченька еще не понимает. Но, теперь немного понимаю и осознаю, что это не так страшно, с этим живут люди. Главное верить в лучшее. Поддержка близких для нас очень важна».

«…это способ жизни».

Після цієї вправи кожний учасник тренінгу написав один-одному по кілька добрих слів та побажань (вправа «Сонечко»). Отримавши дозу позитивних емоцій, мами і діти залишили відгуки після заняття на наших бланках:

Мені найбільше сподобалося, що:

«девочка, которая показывала презентацию очень веселая, хотя она болеет с 2 лет. Она не падает духом. Желаю Маше всегда быть такой веселой и никогда не падать духом».

«було задіяно усіх дітей у різних вправах».

«була презентація. Приклад відомих людей, хворих на діабет».

«як розповідали».

«я більше дізналася про діабет те, чого не знала».

«Ви прийшли до нас».

«ніхто не падає духом, ніхто не боїться діабету».

Мені найбільше не сподобалось:

«Все понравилось». «все сподобалося». «що заняття було маленьке, а так все сподобалося». «сподобалося все».

Мене найбільше здивувало:

«что здесь все открытые, оптимизма здесь много».

«діти віком 12-13 років так спокійно говорять про цукровий діабет, хоча мені це ще поки що страшно в мої 24 роки».

«діти відносяться до діабету простіше, ніж дорослі».

«розповідь про діабет».

«те, що деякі зірки були хворі на цукровий діабет».

«здивувало все».

Я замислився (замислилася) про те, що:

«нужно себя настроить на все хорошее, потому что я мама и должна поддерживать свою доцю».

«з цукровим діабетом живуть і багато чого досягають у житті. Потрібно жити і досягати вершин».

«це не кінець».

« можна їсти все, але у міру і тепер мені не прийдеться перепитувати все у сусідок по кімнаті».

«требу бути веселим».

«є хвороби, які серйозніші, ніж діабет, тому не потрібно думати, що це найгірша проблема у житті».

Я зрозуміла:

« нужно жить и надеяться всегда на лучшее, больше оптимизма».

«цукровий діабет не такий страшний, як мені здавалося раніше».

«треба навчитись і вчитись з цим жити».

«діабет – це спосіб життя».

«діабет – це просто спосіб життя».

«все добре».

«не потрібно чогось боятися, тому що багато таких дітей, як я».

Я (змінив) змінила свою думку щодо:

«диабета, потому что раньше я не знала этого, но теперь стараюсь осознать все. Много информации, но хочется все понять».

«треба більше думати про хороше в житті і не зациклюватися на хворобі».

«своєї хвороби».

«змінив всі думки».

«цукрового діабету. Ніколи не можна здаватися. Коли Маша розповідала про цукровий діабет я зрозуміла, що вона хоче допомогти нам, що вона не залишила нас без допомоги».

                                                        Оксана СЛЄПОВА

Отже, сьогодні я хочу познайомити вас із веселою, мрійливою дівчиною Оксаною  Журбас, якій  сьогодні –  23 січня –  виповнюється  15 років.

Оксана  захоплюється петриківським розписом – українським   народним декоративно-орнаментальним мистецтвом. Коли їй було чотири рочки, вона побачила у своєму дитячому садочку художні роботи, котрі були виконані у цій техніці.  Саме тоді маленька дівчинка вирішила, що обов’язково навчиться   творити  такі чарівні та яскраві  візерунки. А вже у третьому класі Оксана почала відвідувати у Боярському  будинку культури гурток із петриківського розпису, який тільки-но почав діяти.  Дівчинка встигла спробувати себе також й у інших  творчих гуртках – з  акторської майстерності, гри на барабанах та вокалу. Але  найбільше її  полонив саме петриківський розпис.  Не все зразу вдавалося, але, як каже сама дівчинка, завдяки маминим наполегливим умовлянням вона не покинула займатися цією художньою технікою.   Молода художниця пам’ятає свою першу продану роботу – «Маки та калина», за який заплатили 10 гривень – це були перші гроші, які вона заробила завдяки своєму захопленню.  Тоді Оксана витратила їх на покупку  улюбленого журналу.

У цьому році Оксана почала виставляти свої роботи на Андріївському узвозі, а з початком Євро-2012 художниця планує виставляти  свої роботи на Хрещатику  для гостей нашої столиці.  Зараз іде активна підготовка до виставки, що буде проводитися у Національному комплексі  «Експоцентр України»  до Масляної.

Ми запропонували Оксані зробити виставку своїх робіт у нашому Центрі.  Роботи талановитої дівчини зможуть побачити і місцеві жителі,  і мешканці всього району. Ми дуже пишаємося такою талановитою молоддю!  І навіть плануємо запропонувати Оксані провести кілька майстер-класів для дітей та підлітків  боярської громади та тих, що знаходяться на стаціонарному лікуванні у Київській обласній дитячій лікарні.

                                                                 Оксана СЛЕПОВА

про інших і про проблеми суспільства».

Кенн Аленн

Людина, яка є волонтером, – це активний діяч, що прагне досконалості, не боїться експериментувати. Найбільшими його плюсами є безмежна цікавість до життя та прагнення допомогти іншим. На таких небайдужих благородних людей пощастило Києво-Святошинському центру соціально-психологічної реабілітації населення. І діти, і молодь, і дорослі багато років співпрацюють з нашим закладом. А цього року всі вони активно відгукнулися на заклик взяти участь у Всеукраїнській благодійній акції «Подаруй дитині радість».

Почалося все ще задовго до новорічних свят. 5 грудня, у Всесвітній День Волонтера, на урочистому засіданні молодіжного клубу «Позитив» (керівник Оксана Слєпова) відбулася подія, що підсумувала результати діяльності клубу впродовж року, – було визначено найактивніших волонтерів серед молоді. Ними стали Дзюбенко Олена, студентка Боярського коледжу екології та природних ресурсів та Євгенія Матюшко, учениця Боярської ЗОШ№5. Ці дівчата разом із своїми друзями-позитивівцями неодноразово брали участь у благодійних акціях, у різноманітних заходах, у суботниках, писали сценарії, відвідували хворих дітей у лікарні, виготовляли подарунки для малечі. І Олена, І Євгенія були нагороджені подяками та значками, на яких зображено серце, що оберігається руками, – логотип нашого Центру. Це була хвилююча подія для всіх присутніх, адже всі знали про безкорисливу й активну діяльність цих дівчат. Згадали також багаторічних вірних друзів та волонтерів Центру Гриненко Вєроніку, Чорнобров Ольгу, Грабчак Оксану, Ференець Володимира, Бугаєнка Олександра, Владиченка Андрія, Сіраєву Марину та багатьох інших.

А 19 грудня до Центру завітали депутати Боярської міської ради Арчаков Андрій Миколайович та Блик Зінаїда Олександрівна. Знаючи, що саме цього дня кожна дитина мріє отримати від Святого Миколая подаруночок, вони принесли фрукти та цукерки. Ці ласощі спеціалісти Центру роздали хворим дітям, що проходять лікування у Київській обласній дитячій лікарні.

Усі зимові свята наші вірні волонтери не оминали Центр своєю увагою.

Учні 6-В класу Боярської ЗОШ № 4 разом із своїм класним керівником Ткаченко Людмилою Василівною, завітали до Центру з виставою, концертною програмою і великим мішком з іграшками, які вони зібрали для діток, що перебували на лікуванні в лікарні.

Громадська організація «Молоді регіони» підготувала концертну програму для дітей із незахищених верств населення, а солодощі і подарунки для цих діток були надані підприємцями Чигровим Олександром, Камінською Світланою, Мазуркевич Марією та Міжнародною ГО «Жіноча громада».

Молодіжний клуб «Позитив» з новорічною виставою крокував відділеннями Київської обласної дитячої лікарні, даруючи усмішку, радість і, звичайно, подарунки!

Жіночий клуб «Затишок», що працює при Центрі, допоміг у святковому оформленні інтер’єру приміщення, а ще жіночки з любов’ю зшили подарункові чобітки, в яких дітлахи знаходили ласощі. Виготовлена ними святкова новорічна корзинка, яка стояла у вестибюлі Центру, щодня наповнювалась іграшками та канцелярським приладдям, що приносили клієнти Центру. Все зібране було передано дітям-сиротам.

Дорогі наші друзі та волонтери, адміністрація та весь колектив Києво-Святошинського центру соціально-психологічної реабілітації щиро дякує за вашу допомогу, за добрі серця, за те, що вмієте і бажаєте дарувати людям радість! Саме ви, починаючи з малого, вдосконалюєте наш світ. Вітаємо всіх вас із зимовими святами, бажаємо багато позитивних моментів у вашому житті, успіхів у навчанні та роботі. Нехай добро, яке ви даруєте людям , повернеться до вас сторицею.

Ми запрошуємо до кола друзів-волонтерів усіх небайдужих, хто хоче стати активним учасником добрих справ! Рік тільки починається. Творімо добро разом!

Ангеліна Лахтадир, директор ЦСПР

Були також «закохані»: Хлопець (Олексюк Ілля) із «Дівчиною» (Задорожний Анатолій) і Подружки (Богатиренко Вікторія та Дзюбенко Олена). А ще до нас заграли на гітарі такі молоді виконавиці, як Венедиктова Анастасія, Сабадаш Олена та Грифен Марина. Дуже підняв настрій відео-кліп з Леді Галею (аналог Леді Гага) із піснею про сільську дівчину, яка веде напружене та цікаве сільське життя. Олена Дзюбенко під цей кліп влаштувала запальну виставу, дуже правдоподібно зображаючи круту сільську «леді».

Ніхто з присутніх не залишився осторонь від свята, адже було багато різноманітних конкурсів, де кожен міг проявити себе. Найактивніші учасники отримала цікаві призи. Молоді люди і танцювали, і співали, і грали на музичних інструментах – тож кожен зміг долучитися до створення гарного настрою собі та іншим. Позитивівці пішли додому заряджені позитивними емоціями та з маленькими подаруночками. Всім було дуже весело!

З липня по вересень було проведено підготовчі роботи; розроблено тренінг за проектом; проведено перше пробне заняття; доопрацьовано тренінгове заняття та розроблено варіант, адаптований для лікарні.

За проектом було проведено 2 робочих наради (13.10.11 та 13.12.11), на яких були присутні спеціалісти Центру, заступники директорів шкіл з виховної роботи м.Боярка, а також представник Києво-Святошинської районної державної адміністрації. Крім того, було проведено методичний семінар (30.08.11) по особливостям тренінгової роботи в умовах стаціонарного лікування (у заявці відсутній, проведено за рахунок власних ресурсів Центру). У цих заходах взяло участь 35 осіб.

Безпосередню участь у проекті взяли 382 особи, у тому числі 14 працівників ЦСПР. У тренінгових заняттях взяли участь 342 тинейджера. Реально проектом було охоплено значно більше людей, включаючи педагогів шкіл, у котрих було реалізовано проект, медперсонал лікарні, батьків та друзів учасників тренінгів, читачів сайту Центру.

У жовтні-листопаді 2011 року за проектом було проведено 32 тренінгових заняття для тинейджерів регіону.

З них – 20 тренінгів було проведено з тинейджерами, що перебували на стаціонарному лікуванні в Київській обласній дитячій лікарні (на базі Центру та безпосередньо у відділеннях лікарні). Тренінгами було охоплено 153 хворих дітей. 12 тренінгів було проведено на базі Центру з учнями 7 навчальних закладів міста Боярка. В тренінгах взяли участь 189 старшокласників.

Кількість тренінгових занять відрізняється від запланованих. Спеціалісти ЦСПР провели не 8 занять на школи (як було заплановано), а 12. Відповідно було зменшено кількість занять, запланованих на лікарню (20 замість 30). Це було зроблено з огляду на підвищений попит на тренінги за проектом з боку освітян міста. Бюджет було скореговано (дивись фінансовий звіт).

За проектом було здійснено 15 публікацій, з них 12 на сайті Центру по висвітленню ходу реалізації проекту та 3 – у газеті «Дзеркало тижня. Україна» за темою проекту. У публікаціях про тренінгові заняття були використані відгуки учасників із опитувальників зворотного зв’язку, в яких підлітки висловили свої враження про заняття. Відповіді учасників на поставлені їм завдання свідчать про те, що запланований результат був досягнутий: молоді люди дізналися про небезпеки, які на них чатують у соціумі, навчилися говорити тверде «ні» тим, хто намагається втягнути їх у нездорову та небезпечну поведінку.

Наприкінці проекту (13.12.2011) було проведене заключне робоче засідання спеціалістів Центру за результатами проекту: було обговорено, що було особливо успішним, а що варто врахувати на майбутнє. Розроблені тренінгові заняття та здобутий у ході реалізації проекту досвід буде використано у подальшій роботі Центру.

Публікації за проектом можна прочитати на сайті ЦСПР в розділі  Проектна діяльність 

До маленьких пацієнтів цього року завітали Ялиночка (Ульяна Яценко, ЗОШ№2), Снігуронька та Баба – Яга (Олена Дзюбенко, студентка боярського коледжу екології та природних ресурсів), Дід Мороз (Євгенія Матюшко, ЗОШ№5), Зайчик (Поліна Новіченко, ЗОШ№3), Білочка (Вікторія Богатиренко, ЗОШ№1), Поросятко (Тетяна Лаврик, ЗОШ№1), Лисичка (Вікторія Прокопенко, ЗОШ№3) і головний персонаж казки – Вовчисько (Вадим Ярмоленко, ЗОШ5). Вистава була не просто святкова, але ще й з виховним підґрунтям. Юні артисти поставили собі за мету донести до маленьких глядачів ідею про те, що якщо хтось буде злим, капосним і невихованим, то в нього не буде друзів, як у нашого Вовчиська. А ось у добрих, слухняних вихованих діточок завжди бувають друзі. Тож наші казкові звірята у виставі зробили все для того, щоб Вовк перетворився на доброго та лагідного персонажа.

А потім до вистави долучали і маленьких глядачів: дітлахи разом із артистами танцювали танок маленьких каченят, водили хороводи навколо Ялиночки. По закінченні вистави Дід Мороз та Снігуронька побажали дітям здоров’я, якнайшвидшого одужання, позитиву, вірних друзів.

А до тих пацієнтів лікарні, що не змогли побачити святкову виставу через післяопераційний стан чи важку хворобу, казкові персонажі заходили безпосередньо до палат, особисто вітали та дарували подарунки.

Незважаючи на втому, адже виступати довелося аж у 7 відділеннях лікарні, волонтери залишилися задоволеними та окриленими через те, що зробили добру справу. А позитивні емоції, отримані під час вистави, безперечно посприяють скорішому одужанню хворих діток.

Оксана СЛЄПОВА, психолог ЦСПР

Захід було проведено 23 грудня на базі та за організаційної підтримки Києво-Святошинського центру соціально-психологічної реабілітації населення та його інформування з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. Учасниками круглого столу стали вихованці гуртків, керівники гуртків, батьки.

Під час проведення круглого столу піднімалось і обговорювалось ряд питань: привернути увагу всіх верст населення, особливо дітей та учнівської молоді, до проблеми передноворічного вирубування хвойних дерев; формування екологічного світогляду та доцільної екологічної поведінки людей,  виховання ціннісного ставлення школярів до природи, розвиток творчих здібностей, винахідливості, естетичного відношення учнів до оформлення власного помешкання під час Новорічних та Різдвяних свят.

Проведенню круглого столу передувала значна, потужна робота в гуртках, а саме:

• вивчення значення лісових насаджень, зокрема хвойних лісів для природи та в житті людини;
• проведення інформаційно-пропагандистської роботи, направлену на збереження зеленого багатства України – хвойних лісів та попередження незаконного вирубування хвойних дерев;
• формування громадської думки про «ялинкову» проблему, шляхом пропаганди заміни ялин, сосен новорічними композиціями, зимовими букетами, штучними ялинками.
• виготовленню новорічних композицій та подарунків.

Проводилися тематичні гурткові заняття, лекції, бесіди,  виставки фотоматеріали, новорічних та різдвяних композицій, зимових букетів.

Учасники круглого столу обмінялися думками щодо даної проблеми, досвідом роботи з цього питання. Юні екологи подарували юним флористам виступ – поздоровлення від імені богині Флори та її подруг-квітів. А вихованці гуртка флористики вразили екологів своїми новорічними композиціями.

Свій внесок у важливу державну справу роблять вихованці Центру через організацію і  проведення щорічної акції «Збережи ялинку».

Захід пройшов у святковому настрої, конструктивно, змістовно,  доброзичливо. Вихованці Центру переконані, що є багато альтернативних способів прикрасити домівку і створити святкову атмосферу.

 З найкращими побажаннями у Новому році!

Мені найбільше сподобалося, що:

• Було дуже круто, весело, я насміялася від душі, були цікаві ігри, ваші кухарі чудово готують. Тетяна Миколаївна дуже спокійно ставилася до наших криків, і у нас було дружнє спілкування.

• Багато спілкувалися та веселилися. Сподобалася гра «Колобок та мисливець»

• Ми пили чай з пиріжками, розмовляли на різноманітні теми стосовно різних «не дуже приємних» життєвих моментів та робили висновки, як з них виходити.

• Нам тут було цікаво, ми багато спілкувалися, сміялися та розмовляли на теми, на які не могли спілкуватися з куратором.

• Мені сподобалося це заняття, я дізнався багато чого цікавого про своїх друзів та як треба поводитися в екстремальних ситуаціях.

• Ми сиділи у колі та спілкувалися на цікаві теми, було дуже весело

• Ми грали в ігри, мені випала роль «мисливця» за темою «алкоголь та друзі».

• Ми знайшли зв’язок із тренером, пограли в ігри та поспілкувалися. Було дуже весело та цікаво. Хочемо ще.

Мене найбільше здивувало, що:

• Тут було дуже класно, я такого не очікувала, я думала, що буде просто сумне спілкування.

• Всі наші однокласники були дуже згуртовані та дружні.

• Вчинки «хворих» людей можуть бути настільки страшними і неприємними.

• Всі мої однокласники були дуже відвертими і відкритими до спілкування.

• У нас добрий керівник.

• Що ми їли пиріжки.

• Дружність спілкування.

• Ми грали в дуже цікаві ігри і розмовляли на важливі теми.

• Я з Женею грав у ігри. А ще пиріжки, чай, печиво.

• Сьогодні ми дружньо спілкувалися

• Тренер дуже приємна людина, а деякі учні відкрилися з іншої сторони.

Хочемо ще, було дуже добре та весело.

Мені найбільше сподобалося, що

• Ми змогли проявити фантазію, вчилися говорити «ні»

• Брати участь у іграх

• Було весело, цікаво

• Ми навчилися казати «ні» поганим звичкам та людям, які нас обманюють

• Ми навчилися говорити «ні», коли нам пропонують шкідливі речі або обманюють

• Було цікаво і пізнавально. Ми навчилися казати «ні» у різних ситуаціях. Це знадобиться нам у житті.

• Ми працювали всім класом, трохи здружилися. Тепер ми краще знаємо один одного.

• Обід, атмосфера у групі.

• Ми з класом стали трошки ближче.

• Ми всі дружньо працювали і були єдиною командою.

• Я дізналася більше способів відмовити в неприємних ситуаціях, які можуть призвести до біди.

• Ми грали в «колобка і мисливця».

• Було багато цікавих завдань.

• Було весело та цікаво.

• Пиріжки і розігрування сцен.

• Я більше дізналася про своїх однокласників і друзів. Також я щаслива, що у моєму колі знайомих з’явилися дві нові люди, з якими мені було приємно поспілкуватися.

Мене найбільше здивувало, що:

• Люди вигадують різні способи, щоб заманити чи обдурити

• Усі були відвертими

• Є так багато способів відмови від різних пропозицій

• Від мого вибору залежить моє життя

• Усе було дуже весело та цікаво

• Це так пізнавально. Раніше я думала, що це нам не потрібно,  і ми знаємо як себе поводити. А це не так

• Є багато способів сказати «ні»

• Ми навчилися відмовляти поганим людям

• Усі були відвертими, трошки іншими

• Усі були відкритими до спілкування

• Ми навчилися відмовляти на запропоноване нам «погане»

• Ми здружилися з класом та гарно працювали

• Існує стільки способів обдурити людину. Дізнався багато нового

• Було цікаво розігрувати різні ситуації. Не очікувала, що мене це зацікавить

• Гра «Колобок» як спосіб навчити говорити «ні»

• Усі друзі відкрилися і були відвертими

• Усі мої однокласники, я сподіваюсь, були щирі!

• Наш клас дуже веселий і розумний.