На перший погляд, це здається неможливим. Проте, після знайомства з автором книги «Жива сила» Сергієм Мирним, яке відбулося 16 квітня у Києво-Святошинському центрі соціально-психологічної реабілітації, всі учасники зустрічі в новому світлі побачили події днів минулих. Один зі способів звільнитись від впливу негативних спогадів – записати їх. Коли розповідаєш про травмуючі моменти свого життя, тоді спогади знаходять своє місце в свідомості людини. Саме такий шлях обрав автор Чорнобильських оповідок. Він розповідає про пригоди радіаційних розвідників у зоні навколо чорнобильського реактора в перші місяці після його вибуху. Сергій Мирний працював над романом більше 10 років. За кіносценарії про Чорнобиль отримав премії конкурсів «Коронація слова» (Київ) і журналу «Кіносценарій» (Москва). В 1986 році був командиром взводу чорнобильської радіаційної розвідки. Науковець-експерт з екологічних катастроф і Чорнобиля.

Бачити себе лише постраждалими чи героями-переможцями – вибір кожного, кого торкнулося це жахіття. Чорнобильська катастрофа – це не тільки трагедія. Це героїзм і мужність людей. За словами автора, хвилина мовчання по Чорнобилю вже надто затяглася. Треба жити далі.

Що він відчував у ті дні? «Місто випромінювало напругу і потужність. Відчуття маси людей як одного цілого. Це колосальне відчуття, яке не кожному в житті випадає! Це був такий кайф бути там!»

Що від відчуває в Чорнобилі зараз? «Ніяких «бігморд» і реклами. Природа вільно зітхнула без людини. Це місце виховує в людині скромність. Вражає дивовижна живучість усього живого взагалі і людини зокрема».

«Чорнобиль – це рай» – кажуть ті, хто попри все туди повернувся.

Серед присутніх були ліквідатори та евакуйовані, які погоджувались з тим, що після масової травмуючої події люди потребують, як ніколи, психологічного відпочинку. Вони ділилися своїми спогадами про ті дні. Про щось – зі сльозами, про щось – зі сміхом.

Психолог ЦСПР О.В.Слєпова розповіла, які враження залишила книга «Жива сила» у підлітків молодіжного клубу «Позитив». Як виявляється, «чорнобильську тему» діти не дуже сприймають, але в доступному і щирому, без ретуші викладенні автора книга захопила усіх без винятку; і тема, далека і нецікава для підлітків, пройшла крізь серця, свідомість, пролилась крізь їхні сльози над сторінками, пролунала сміхом над курйозними моментами сумної події.

Ганна Бєлобородова

За матеріалами “Боярка-інформ”

До 24-річниці аварії на ЧАЕС на базі Києво-Святошинського ЦСПР учасники молодіжного клубу «Позитив» провели ряд заходів, серед яких було і ознайомлення 14 квітня  з документально-комічним романом «Жива сила» (Чорнобильські байки). А через кілька днів після проведеного заходу деяким із них пощастило познайомитися і з самим автором книги Сергієм Мирним. Сергій Мирний – командир взводу радіаційної розвідки, письменник, еколог написав книгу про переможців Чорнобиля (так він називає ліквідаторів), з якими відбуваються різні драматичні, пізнавальні, підчас комічні події. Книга написана у формі щоденника, у якому детально змальовані важкі будні, котрі автор книги провів у чорнобильській зоні після аварії на ЧАЕС. Незважаючи на тодішні драматичні події, книгу переповнює віра в позитивне майбутнє, перемогу, живу силу.

Хотілося б процитувати деякі відгуки членів клубу «Позитив», молодих хлопців та дівчат, які народилися вже після Чорнобильської катастрофи.

Ваня Щігольов: «Мені дуже сподобалася книга, тому що автор пише від щирого серця. Він пише те, що сам бачив. Пише так, як думає. Не боїться, що хтось не сприйме його книжку, не зрозуміє. Для нього головне, щоб люди знали, що на насправді відбувалося у Прип’яті».

Іра Сокур: « Багато країн знають Україну тільки через Чорнобиль. Не треба жаліти себе, треба оптимістично дивитись у майбутнє».

Артур Троян: «Прикольно написано» (хто знається на молодіжному сленгу, зразу зрозуміє, що це висока оцінка .

Марина Васильчук: «Молодець, що описав, все, що пережив, не посоромився».

Андрій Владиченко: «Це справжнє занурення у минуле. Мені дуже цікаво, коли людина, яка пережила ті події, розповідає про них у книзі. Я ніби бачив все це перед собою. Я намагався увійти у ті події і уявити, що я головний герой».

Саша Бугаєнко: «Ідея написання цієї книги чудова та корисна для людей мого віку. У ній дуже багато корисної інформації».

Оксана СЛЄПОВА

Чорнобильську АЕС названо найбільш “екзотичним” місцем для туризму на Землі. Таке визначення колись небезпечна зона отримала від журналу Forbes, що оприлюднив список суперекстравагантних туристичних місць, де можна і відпочити, і побачити те, чого більше немає ніде в світі, повідомляє видання. “Через 23 роки після ядерної катастрофи на ЧАЕС кілька фірм пропонують сюди тури, – пише Forbes. – Відвідувачі їдуть, щоб побачити підірваний реактор, “мертве місто” Прип’ять і рудий ліс, де сосни набули кольору апельсина через радіацію”. Власне, це вся характеристика 30 кілометрів зони, куди українці возять іноземців за 70-170 доларів. Читати далі »

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Доросла людина була б вражена, якби їй удалося заглянути у світ дитячих страхів: уривки казок, кадри з фільмів, тінь від дерева на вікні, вигадлива пляма на стелі, сусідський собака, первісні страхи з колективного несвідомого — все це примхливо переплітається в дитячій свідомості. Маленьким мужнім створінням треба усе це здолати, адже період дитячих страхів — то є природний етап дорослішання. Головні помічники в перемозі над собою — мати й батько. Саме вони мають вселити в маля впевненість у тому, що йому ніщо не загрожує. Проте, хоч як сумно, саме батьки дуже часто стають для своїх дітей джерелом сумнівів у своїй безпеці. І, співзвучно нашій епосі, страхи сучасних малят дуже часто лежать у площині технічного прогресу. Вони незвичні для людини, неприродні для неї, не зовсім зрозумілі й навіть не завжди піддаються формулюванню. До розряду таких страхів належить страх наслідків чорнобильської катастрофи.

Хто найбільше боїться наслідків чорнобильської катастрофи? Читати далі »

На нашому порталі викладено лінки для скачування навчального фільму МНС України “Альфа, бетта, гамма – абетка розуміння”. Цей фільм має на меті популяризацію серед мешканців районів, постраждалих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, знань про радіацію, причини й наслідки аварії, основи безпечного проживання на забруднених територіях. Читати далі »

3 жовтня 2009 року члени молодіжного клубу здорового дозвілля «Позитив», що діє при Києво-Святошинському центрі соціально-психологічної реабілітації, взяли участь у Першому міжнародному фестивалі сталкер-культури STALKER-FEST 2009. Це яскраве видовищне свято відбулося у Києві на Майдані Незалежності. Велика сцена була стилізована під 4-й енергоблок Чорнобильської АЕС.
Цей фестиваль спрямований на популяризацію гри S.T.A.L.K.E.R. і об’єднання всіх геймерів України та зарубіжжя. В рамках заходу компанія GSC Game World презентувала третю частину комп’ютерної гри – S.T.A.L.K.E.R. «Заклик Прип’яті».

Водночас це дійство має на меті привернення уваги міжнародної спільноти до болючої теми Чорнобильської катастрофи. В рамках фестивалю пройшов конкурс найкращих костюмів, пов’язаних за тематикою з драматичними днями ліквідації наслідків Чорнобильської аварії. До присутніх звернувся колишній заступник голови Прип’ятського міськвиконкому Олександр Єсаулов і віце-президент міжнародної громадської організації "Центр Прип’ять.ком" Олександр Сирота із закликом підтримати ініціативу про надання місту Прип’ять статусу міста-музею, а чорнобильській зоні – статусу заповідника. Також було оголошено про старт проекту будівництва Меморіалу пам’яті жертв Чорнобильської катастрофи в місті Прип’ять.

Але свято має бути радісним. Тож члени клубу «Позитив» разом із киянами та гостями столиці змогли добре відпочити і побачити виступи майстрів паркуру, шоу барабанщиків, діджеїв, хореографічні постановки, галереї арт-робіт, костюмований парад тощо. Фестиваль завершився гала-концертом за участю гуртів ВВ, Бумбокс, С.К.А.Й., Тартак, Скрябін, а також лазерним і світловим шоу.

У Чорнобильському психологічному центрі звикли, що підлітки самі прибігають до центру – на тренінг, за розрадою, допомогти в якості волонтера. Але останнім часом можна відмітити, що клієнти центру, котрі приходять за власною ініціативою, ще помолодшали: це діти, які цікавляться Чорнобильською катастрофою. Розкажемо про двох із них – пацієнтів Київської обласної лікарні. Дізнавшись, що на території лікарні розташований центр, чия діяльність пов’язана з Чорнобильською катастрофою, хлопці прийшли до центра і попросили показати книжки з картинками про аварію.

Роман Боровський проживає у селі Соснівка, Київської області, Макарівського району. Він розказав про свою бабусю Галю, яка з його батьком переїхала до Соснівки з 30 – кілометрової зони. Хлопець підрахував, що тоді, коли його батько покидав рідне село, йому було стільки ж років, скільки йому самому зараз – 9. І хоча мама Романа не з Чорнобильського району, а місцева, з Макарова, в сім’ї часто згадують про Чорнобильську катастрофу. Бабуся розказує своїм онукам, як їх у 1986 році під час загальної евакуації вивозили автобусом. Залишили і хату, і своє хазяйство, але бабуся не побивається, що переїхала: «Нічого не вдієш – радіація».
«Головне, – розказує Роман, – що радіація не вплинула ні на бабцю, ні на тата – у них дуже хороше здоров’я. Бабусі вже 70, а вона міцна, багато працює і навіть допомагала тушити пожежу, яку хлопець випадково влаштував на городі. Роман розказує, що в їх Соснівці майже півсела – переселенці. Вони добре живуть, лише дехто дуже жалкує за полишеними документами та сімейними фото – адже всім сказали, що вивозять їх лише на 3 дні, а виявилося, що назавжди… Товариш Романа – Сергій Русин з міста Яготин. Він також цікавиться аварією на ЧАЕС, докладно розповідає про причини, через які сталася аварія. У нього є друзі, чиї батьки були переселені з 30-кілометрової зони. «У нас у Яготині є цілих два багатоповерхових будинки, в яких проживають переселенці», – розказує він.

Хлопці приходили ще декілька разів, щоб подивитися книжки з фотографіями на Чорнобильську тематику. На жаль, у центрі не знайшлося книжок для молодших школярів про Чорнобильську катастрофу. Хотілося б, щоб такі книжки були видані – з інформацією, викладеною доступною для малюків мовою, не тільки з фотографіями, але й з цікавими малюнками. А, може, викласти інформацію, що цікавить малечу, у вигляді коміксів? Подібна література мала б гарантований попит. Тож є про що подумати.

19 травня для всіх дівчат-старшокласниць Києво-Святошинської районної класичної гімназії психологом Оксаною Слєповою було проведено заняття «Моє здоров’я – це здоров’я моїх майбутніх дітей». Це заняття розроблено психологами Центру спеціально для підлітків, що проживають на територіях, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Підлітки поділилися своїми страхами стосовно впливу катастрофи на їхнє здоров’я та озвучили асоціації, які викликає у них аварія 22-річної давнини. Для наших дітей Чорнобильська катастрофа – це радіація, смерть, вибух, сльози, негативна спадковість, негативні емоції, страждання, променева хвороба, радіоактивна хвиля, онкологічні та нові невідомі хвороби, екологічні проблеми, розчарування в житті. В ході заняття дівчата мали змогу замислитись, що вони мають робити сьогодні, щоб їхні діти були здорові завтра. Практично всі дійшли згоди, що вони мають вести зоровий спосіб життя, відмовитися від шкідливих звичок, не палити, не вживати алкогольні напої, наркотики, займатися спортом, уникати випадкових статевих зносин, практикувати лише безпечний секс, правильно харчуватися, слідкувати за своїм здоров’ям із самого дитинства, піклуватися про свій фізичний та психічний стан, не уникати лікарів, не починати статеве життя в ранньому віці, уникати стресів, якнайбільше бувати на свіжому повітрі, багато сміятися, дбати про своє моральне здоров’я .

21 березня 2008 р. Дитячий фонд ООН ЮНІСЕФ презентував видання “Факти для Життя” – книгу, що надає важливу інформацію для людей, які проживають на територіях, що постраждали від Чорнобильської катастрофи. Презентацію, що відбулася у Чорнобильському музеї (м.Київ), відвідали директор Києво-Святошинського центру соціально-психологічної реабілітації Ксенія Самойленко та інші спеціалісти. Після презентації було намічено шляхи співпраці між ЮНІСЕФ та Києво-Святошинським центром по розповсюдженню книги серед населення, що проживає у зоні посиленого радіологічного контролю. Читати далі »