23 березня з учасниками молодіжного клубу «Позитив» було проведено тренінгове  заняття, присвячене 25-м роковинам аварії на ЧАЕС. Одним з етапом заняття був перегляд фільму про сучасну флору та фауну у 30-кілометровій зоні відчуження.
Отже, відгуки :

• «Сенс фільму в тому, що природа сама і без людини зможе відновитися та почати все спочатку, а людина тільки шкодить!!!»
• «Фільм – супер, зрозуміла суть. Про природу, яка «мутувала».  «Дуже хочеться побачити все це насправді»
• « Фільм дуже пізнавальний, тому що після вибуху на Чорнобильській АЕС всі почали забувати про ту територію, яка найбільше постраждала внаслідок радіації. Той день ніхто не забуде. Цей фільм було створено, щоб показати флору і фауну тієї території, на якій немає людей. Приємно дізнатися, що там ще багата фауна»
• «З’явилася ще одна невелика територія, де людина не засмічує і так вже засмічену природу та не впливає на неї своїми діями. З’явився заповідник, у якому природа сама по собі відновлюється, сама турбується про себе. Людина знищує природу. І, напевно, всім живим істотам жилося б краще без людини та її діяльності»
• «Чорнобильська аварія стала найбільшим горем для України. Ми, нове покоління, навіть не підозрюємо, скільки лиха принесла ця аварія. Цей фільм показує нам, яке життя зараз у Чорнобилі. Коли вибухнув реактор, екологія в цих містах дуже постраждала, але за ці роки вона набула надзвичайно красивого пейзажу. За гарним малюнком ховається заражена радіацією територія, але тварини, які там живуть, навіть не підозрюють, що вся їхня їжа заражена. Тому, є тільки один висновок: за гарною картинкою ховається страшна радіація»
• «Під час перегляду фільму я дізналася, що коти теж мають почуття. В них своє життя, вони відчувають так само, як і ми. Природа в Чорнобилі дуже гарна, але якби не радіація, вона була б ще гарнішою.  Коти теж вживають їжу, яка  радіоактивна,  та багато часу проводять на землі, яка також заражена радіацією».

Володимир Сінчук

Б’ють у серце Чорнобиля дзвони,

Навіть в церкві – ікона бліда.

Стронцією з очей у Мадонни

Невідчутна й незрима біда. Читати далі »

Валерій ДУБОВЕЦЬКИЙ

До зустрічі земляків

Нас по світу розкидав чорнобильський атом,

Розтрусив, мов засіяв ріллю навесні…

Уві сні часто бачу я скривджену хату,

Бо від неї зостались руїни сумні. Читати далі »

Проблема 30-ти кілометрової зони відчуження та Чорнобильської АЕС вже вийшла за межі екології й енергетики. Тепер це вже скоріше проблема істориків та культурологів.

Атомоград чи Сталінград?

Збагнути, чим був і є Чорнобиль неможливо навіть 22 року потому.

«Чорнобиль – як проблема і катастрофа – це багато в чому комунікативна катастрофа, – зазначає Сергій Мирний – хімік, який влітку 1986 року був командиром 22 взводу радіаційної розвідки, нині відомий фахівець з Чорнобильської катастрофи та її наслідків . – Вона почалася як така. Адже спочатку там не було комунікації, передачі адекватної інформації між розробниками і експлуататорами. В результаті сталося те, що сталося. Ця ж комунікативна проблема між фахівцями різних галузей залишається і зараз. Чорнобиль – як багатогранник. Кожен дивиться на свою грань. Ядерний фізик не розуміє історика, без якого, як я переконався на власному досвіді, зробити нічого не можна. Адже історики працюють з пам’яттю, з сенсом того, що було. Шкода, що немає комунікативних форм такого спілкування. Освітлення всіх чорнобильських подій завжди залишає відчуття недоказаного. Ядро проблеми вислизає. А все тому, що немає комунікативного діалогу фахівців різних галузей».

Читати далі »

Светлана Алексиевич, проинтервьюировавшая несколько сотен чернобыльцев, в своей документальной книге «Чернобыльская молитва» пишет: «Не раз я слышала от своих собеседников одинаковые признания: «таких слов не подберу, чтобы передать то, что видела и пережила», «ни в одной книжке об этом не читал и в кино не видел», «никто раньше мне ничего подобного не рассказывал». Все впервые обозначается, произносится вслух. Случилось нечто, для чего мы еще не имеем ни системы представлений, ни аналогов, ни опыта, к чему не приспособлено ни наше зрение, ни наше ухо, даже наш словарь не годится». Между тем неизвестная нам информация о личном опыте чернобыльцев ослабляет или рвет их связи с обществом, отчуждает иногда даже от своего ближайшего окружения.

Читати далі »

Хотя со дня термохимического взрыва 4-го энергоблока Чернобыльской АЭС, 26 апреля 1986 года, минуло уже почти четверть века, его тень продолжает мрачно нависать над нами. В Белоруссии, России и Украине — трех наиболее затронутых этой техногенной аварией странах — число чернобыльцев, то есть граждан, официально признанных пострадавшими вследствие Чернобыльской катастрофы и имеющих право на различные льготы и компенсации, составляет около шести миллионов человек. Среди них — и непосредственные участники ликвидации последствий аварии в зоне повышенной радиации вокруг АЭС (их более полумиллиона), и эвакуированные жители загрязненных территорий, и их дети.

Читати далі »

Сергей Мирный

О мутировании смысла,

или

К 23-й годовщине Чернобыля – будь готов!

(Типа фейлетон)

Читатель, будь готов! Грядет очередная годовщина Чернобыля, и накануне 26 апреля опять разверзнутся хляби небесны… извините, хляби газетные, телевизионные, интернетные, радиОционные, и на тебя извергнется ЛИВЕНЬ.

Ливень информации “о Чернобыле”.

Самое время поговорить о чистоте этих грядущих информационных осадков.

Тем более что и случай представился: в четверг, 19 марта из интернетных хлябей предвестницей большого годовщинного ливня пролилась первая капелька

http://www.segodnya.ua/news/14040137.html

Читати далі »

Эта книга – о победителях Чернобыля.
О радиационных разведчиках, их комических и драматических приключениях в зоне вокруг взорвавшегося чернобыльского реактора в 1986-м году – и позже, в той полусказочной ситуации, которая сложилась вокруг Чернобыля. Герои романа и Чернобыля выходят из этих испытаний не только с достоинством, но и с новым знанием – взвешенным и неожиданно оптимистичным.
Детали в романе точны и бьющи, ситуации – комичны и парадоксальны, повествование – полифонично и интригующе. Мимоходом, почти разговорным языком пояснено многое, что обычно считается недоступным пониманию – и что совершенно необходимо знать человеку послечернобыльскому.
Читати далі »

Летом 1986 года Сергей Мирный ездил по Зоне почти по тем же маршрутам, что и теперешние посетители зоны. Только тогда эти маршруты назывались маршрутами разведки, средством передвижения был броник – бронированная разведывательная дозорная машина БРДМ-2РХ, – а уровни радиации в центре зоны были в 1000 раз большими. Взорвавшийся реактор 4-го энергоблока стоял во всей своей развороченной красе, и весь мир ежедневно заглядывал в газеты и телевизор, надеясь узнать, какие еще сюрпризы готовит ему Чернобыль и его радиация… Чтоб таких сюрпризов больше не было, десятки тысяч мужчин в спецовках и военных робах круглые сутки толклись по этой огромной территории. А тысячи семей, жившие здесь десятками-сотнями поколений, покидали этот край навсегда…
Читати далі »

Більше 80% українців бачать небезпеку в сьогоднішньому Чорнобилі.  Про це свідчать результати телефонного опитування, проведеного Інститутом Горшеніна.

Зокрема, як повідомили УНІАН в Інституті, 81,9% опитаних назвали небезпечним сьогоднішній Чорнобиль. Із них 48,8% вважають, що він «дуже небезпечний», 33,1% – «скоріше небезпечний».

Безпечним на сьогоднішній момент вважають Чорнобиль всього 12,4% респондентів. Із них 8,6% вважають, що сьогодні Чорнобиль «скоріше безпечний», 3,8% – «абсолютно безпечний». Важко відповісти на це запитання 5,7% респондентів. Читати далі »