Вже не вперше до групової роботи ми залучаємо наших волонтерів.  Психолог Оксана Слєпова  провела заняття у парі з 17-річною дівчиною, яка з 2 рочків періодично перебуває на лікуванні в ендокринології. Зараз це вже доросла та цікава особистість, яку звати Марія Струпова. Минулого року Марія поступила   до університету ім. Т.Шевченка на факультет журналістики і вже має навіть власні публікації. Саме такі мужні діти як Маша можуть бути чудовим прикладом того, що з діабетом можна і потрібно нормально жити. Отже, Марія показала власну розроблену презентацію про цукровий діабет та розказала про те, як можна уживатися з хворобою і при цьому вести звичайний спосіб життя, не відчуваючи ніякого дискомфорту.

І мами, і підлітки були вражені тим, що Маша така впевнена, спокійна, врівноважена, не відчуває себе не такою, як усі. Вона цілеспрямована, наполеглива, активна, енергійна, а до діабету ставиться, як до способу життя.

Маша на власному прикладі та завдяки презентації донесла до аудиторії головну думку свого виступу:  діабет – це не вирок, а нормальний спосіб життя.

Про це свідчить наступна вправа, яка була виконана присутніми.

Кожен мав продовжити таку фразу:  «Я не боюся діабету…». Відповіді були такими (мовою учасників):

«… потому что здесь нет ничего страшного и печального, а иногда это даже хорошо. Соблюдая диету – поддерживаю форму, а еще диабетчикам всегда выдают путевки. Это прикольно. Для диабетчика сьеденая конфета – это уже празник, не то, что здоровым людям – повседневность. И в больнице можно завести новые знакомства, друзей».

«…це спосіб життя, це не дуже страшна хвороба, з нею можна жити, та за цим треба дивитись, але це не страшно і не важко».

«…бо з ним можна прожити, якщо слідкувати за собою. Я не боюсь його. Займаюсь спортом. Навіть не боюсь, що мені може стати погано».

«… я думаю, что с диабетом можна жить и нужно бороться. Главное уметь правильно пользоваться инсулином, глюкометром. Конечно же, настроение – это самое главное. Я не боюсь диабет, потому что меня поддерживают друзья и родные».

«…вообще – то для меня это был шок, так как я с этим не сталкивалась, никто в моей семье. Доченька еще не понимает. Но, теперь немного понимаю и осознаю, что это не так страшно, с этим живут люди. Главное верить в лучшее. Поддержка близких для нас очень важна».

«…это способ жизни».

Після цієї вправи кожний учасник тренінгу написав один-одному по кілька добрих слів та побажань (вправа «Сонечко»). Отримавши дозу позитивних емоцій, мами і діти залишили відгуки після заняття на наших бланках:

Мені найбільше сподобалося, що:

«девочка, которая показывала презентацию очень веселая, хотя она болеет с 2 лет. Она не падает духом. Желаю Маше всегда быть такой веселой и никогда не падать духом».

«було задіяно усіх дітей у різних вправах».

«була презентація. Приклад відомих людей, хворих на діабет».

«як розповідали».

«я більше дізналася про діабет те, чого не знала».

«Ви прийшли до нас».

«ніхто не падає духом, ніхто не боїться діабету».

Мені найбільше не сподобалось:

«Все понравилось». «все сподобалося». «що заняття було маленьке, а так все сподобалося». «сподобалося все».

Мене найбільше здивувало:

«что здесь все открытые, оптимизма здесь много».

«діти віком 12-13 років так спокійно говорять про цукровий діабет, хоча мені це ще поки що страшно в мої 24 роки».

«діти відносяться до діабету простіше, ніж дорослі».

«розповідь про діабет».

«те, що деякі зірки були хворі на цукровий діабет».

«здивувало все».

Я замислився (замислилася) про те, що:

«нужно себя настроить на все хорошее, потому что я мама и должна поддерживать свою доцю».

«з цукровим діабетом живуть і багато чого досягають у житті. Потрібно жити і досягати вершин».

«це не кінець».

« можна їсти все, але у міру і тепер мені не прийдеться перепитувати все у сусідок по кімнаті».

«требу бути веселим».

«є хвороби, які серйозніші, ніж діабет, тому не потрібно думати, що це найгірша проблема у житті».

Я зрозуміла:

« нужно жить и надеяться всегда на лучшее, больше оптимизма».

«цукровий діабет не такий страшний, як мені здавалося раніше».

«треба навчитись і вчитись з цим жити».

«діабет – це спосіб життя».

«діабет – це просто спосіб життя».

«все добре».

«не потрібно чогось боятися, тому що багато таких дітей, як я».

Я (змінив) змінила свою думку щодо:

«диабета, потому что раньше я не знала этого, но теперь стараюсь осознать все. Много информации, но хочется все понять».

«треба більше думати про хороше в житті і не зациклюватися на хворобі».

«своєї хвороби».

«змінив всі думки».

«цукрового діабету. Ніколи не можна здаватися. Коли Маша розповідала про цукровий діабет я зрозуміла, що вона хоче допомогти нам, що вона не залишила нас без допомоги».

                                                        Оксана СЛЄПОВА

Наведемо лише деякі відгуки ліцеїстів:

• «Перш, ніж щось зробити (приміром, якийсь поганий вчинок) необхідно подумати. Я це зрозумів, і мене це заняття вразило»;
•  «Мені сподобалося. Хотів би ще сюди прийти»;
•  «Я дізнався багато цікавого. Я добре провів час. Я неодноразово хочу сюди прийти»;
•  «Мені сподобалося тут проводити час. Я зрозумів багато речей та все ж таки я хотів би ще раз прийти сюди»;
•  «Хотілося б приходити сюди частіше»;
• «Хочу приходити хоч кожного дня»;
• «Я б хотів прийти ще раз. Цікавлять теми «Паління» та «Алкоголь»;
• «Дуже сподобалося спілкування та атмосфера. Готовий приходити хоч кожного дня»;
• «Мені сподобалася наша сьогоднішня бесіда, адже у наш час дуже багато людей хворі на СНІД, і такі заходи потрібно проводити регулярно»;
•  «Мене звати Тарас. Минулі роки я багато бачив та чув про зараження СНІДом, але я б із задоволенням прийшов сюди. Цікавить тема: чому так багато людей палять та як це зупинити, тому що це дуже небезпечно для організму людини та його життя»;
•  “Хочу ще приходити, дуже сподобалося. Хотів би прийти на теми: «Спілкування підлітків з батьками»; «Велике спасибі психологу. Дуже цікаво»;
• «Все сподобалося. Хотілося б частіше приходити сюди. Дуже приємна та спокійна атмосфера»;
•  «Дуже цікаво розказують»;
•  «Все класно! Хотілося б, щоб Ви домовилися з нашим начальством, щоб ці тренінги стали уроками»;
•  «Мені дуже сподобалася бесіда, частіше б такі проводити. Хотілося б наступного разу поговорити на тему: «Відносини у колективі».

Знову хочеться подякувати за дисциплінованість та вихованість ліцеїстів.

17 вересня до Дня Боярки відбувся футбольний матч між збірною зірок-ветеранів київського «Динамо» та збірної Боярки на чолі з мером міста Тарасом Добрівським. Учасники молодіжного клубу здорового дозвілля «Позитив», як завжди, прийшли підтримати свого мера та рідну команду. Фанати підготували повний «боєкомплект професійного вболівальника» – плакати, хлопавки, «кричалки». Принагідно висловлюємо подяку Камінській Світлані Борисівні – директору прямих продажів «Oriflame» – за надані хлопавки, які так доречно підходили до кольору Боярської команди.

Ось які «кричалки» скандувала молодь: « Боярка – супер, Боярка – клас, Боярка, ми любимо вас», «Наш мер – краще всіх», «Тарас – супер клас» та ін.

По закінченні матчу при спілкуванні із спортсменами молодим вболівальникам було дуже приємно відчути, наскільки рідна команда вдячна за підтримку, а особливо – боярський міський голова, який неодноразово це підкреслив. Хочеться відзначити, що Тарас Григорович перебуває у прекрасній спортивній формі і впродовж матчу демонстрував високу майстерність. Незважаючи на те, що виграла команда київського «Динамо» (хто ж встоїть перед такими професіоналами) з рахунком 4:2, боярські спортсмени проявили себе як достойні супротивники. Ми пишаємося нашими футболістами! Боярка – Чемпіон!

Оксана СЛЄПОВА

Вітали фанатів та гостей КІА Драйв Туру польський Славек та український Славко, котрі є талісманами майбутньої Європейської першості, з якими вдосталь нафотографувалися вболівальники з «Позитиву». Запальні близнюки потішили присутніх викрутасами та витребеньками, і кожен охочий отримав на пам’ять безкоштовні фото з веселими парубками!

Цьогоріч КІА Драйв Тур супроводжував футбольний клуб «Маестро» – клуб зірок українського шоу-бізнесу, серед яких, приміром, є Віктор Павлик, Фоззі, Діля, Олександр Воєвуцький та Майк Бейс. Під час перерви між матчами зірки подарували фотосесію своїм вірним фанатам.

Після зіркового матчу вболівальники змогли оцінити таланти зіркових футболістів на Гала-концерті! Ведучим концерту був Фоззі, а Віктор Павлик, Олександр Воєвуцький та Майк Бейс виконали найбільш популярні музичні хіти. Дуже приємно було, що Фоззі зі сцени особисто подікував Боярському фан-клубу за жваву підтримку під час футбольного матчу.

Оксана СЛЄПОВА

• «Сенс фільму в тому, що природа сама і без людини зможе відновитися та почати все спочатку, а людина тільки шкодить!!!»
• «Фільм – супер, зрозуміла суть. Про природу, яка «мутувала».  «Дуже хочеться побачити все це насправді»
• « Фільм дуже пізнавальний, тому що після вибуху на Чорнобильській АЕС всі почали забувати про ту територію, яка найбільше постраждала внаслідок радіації. Той день ніхто не забуде. Цей фільм було створено, щоб показати флору і фауну тієї території, на якій немає людей. Приємно дізнатися, що там ще багата фауна»
• «З’явилася ще одна невелика територія, де людина не засмічує і так вже засмічену природу та не впливає на неї своїми діями. З’явився заповідник, у якому природа сама по собі відновлюється, сама турбується про себе. Людина знищує природу. І, напевно, всім живим істотам жилося б краще без людини та її діяльності»
• «Чорнобильська аварія стала найбільшим горем для України. Ми, нове покоління, навіть не підозрюємо, скільки лиха принесла ця аварія. Цей фільм показує нам, яке життя зараз у Чорнобилі. Коли вибухнув реактор, екологія в цих містах дуже постраждала, але за ці роки вона набула надзвичайно красивого пейзажу. За гарним малюнком ховається заражена радіацією територія, але тварини, які там живуть, навіть не підозрюють, що вся їхня їжа заражена. Тому, є тільки один висновок: за гарною картинкою ховається страшна радіація»
• «Під час перегляду фільму я дізналася, що коти теж мають почуття. В них своє життя, вони відчувають так само, як і ми. Природа в Чорнобилі дуже гарна, але якби не радіація, вона була б ще гарнішою.  Коти теж вживають їжу, яка  радіоактивна,  та багато часу проводять на землі, яка також заражена радіацією».

Мета занять – пропаганда здорового способу життя на територіях посиленого радіологічного контролю, розвиток свідомого ставлення до свого життя,  виховання відповідальності перед суспільством,  майбутньою сім’єю та собою.

Одним із завдань була вправа «Закінчи речення». Ось які цікаві відповіді ми отримали.

Я хочу бути здоровим, щоб: «створити родину»; «зробити кар’єру»; «прожити активне, веселе життя»; « народити здорових дітей»; « стати футболістом»; «прожити все своє життя недаремно»; « бути щасливим»; «не бути агресивною», « жити нормально»; «все спробувати у житті, крім цигарок, алкоголю та наркотиків»; «бути в колективі»; «знайти хорошого хлопця та продовжити рід»;«не лежати в лікарнях».

А на питання «А що ж ви можете вже сьогодні зробити для того, щоб майбутні ваші діти були здорові» ми отримали такі відповіді: «не палити, не пити, багато не гуляти»; « займатися спортом»; «не хвилюватися»; «не розпочинати рано статеві відносини»; «їздити кожного року на перевірку в лікарню»; «перевірятися на ВІЛ-СНІД»; «одягатися за погодою»; «їсти здорову їжу, фрукти, овочі»; «частіше бувати на свіжому повітрі».

Кінець-кінцем підлітки дійшли спільного висновку, що власники таких компаній роблять все це для того, щоб заробити на споживачах неймовірно великі гроші ціною їхнього здоров’я та життя . Також учні розглядали мотиви, які використовуються у «шкідливій» рекламі, вчилися їх розрізняти. Під час тренінгу були застосовані і рольові ігри, і елементи арт-терапії, які молодь використала під час антиреклами шкідливих звичок. Ось, що написали нам учасники тренінгу під час зворотнього зв’язку:

Я зрозумів, що: «цигарки – це зло та зіпсоване здоров’я»; «не можна палити, і навіть, якщо хочеться спробувати, треба казати «ні»; «нам з класом треба частіше об’єднуватися»; «реклама не завжди правдива», «треба частіше приходити до цього Центру».

Я замислився про те, що: «не можна довіряти рекламі»; «не можна палити»; «наш клас дуже дружній»; «реклама не така добра, як хочуть це представити рекламодавці»; «паління – це насправді велика загроза для життя».

Оксана СЛЄПОВА, психолог ЦСПР

Ми всі схильні відносити себе до розумних людей, але кожен з нас — частіше чи рідше — все-таки робить неправильні вчинки. Дозволяємо себе обдурити; не завжди можемо відрізнити хорошу людину від поганої; стаємо жертвами шахраїв, одружуємося з недостойними; робимо непродумані покупки, повіривши недобросовісній рекламі чи спритному продавцеві, голосуємо за політика, який потім нас розчаровує; дозволяємо втягти себе в сумнівні оборудки; втрачаємо гроші, повіривши державі, банку або пройдисвіту; завдаємо шкоди своєму здоров’ю, піддавшись пристрасті до шкідливих продуктів, алкоголю, тютюну…

У тому, щоб ми не думали, зацікавлені шахраї всіх гатунків; представники тоталітарних сект і кримінальних структур; бізнесмени, політики і держава загалом. Будь-якій державі (не тільки нашій) зовсім не потрібні свідомі громадяни, спроможні тверезо оцінити дії того чи іншого президента, уряду, депутата, політика.

І було б не так страшно, якби це стосувалося тільки нашого життя. Все набагато драматичніше, коли йдеться про наших дітей. Такий-сякий життєвий досвід уже є певним захистом від непоправних вчинків. А молодь з її бажанням довести свою самостійність, дорослість, незалежність від батьків та їхньої думки — це справжня впольована дичина для армії шахраїв, пройдисвітів і злочинців. Саме тоді, коли наші діти найбільш уразливі, вони найменш готові дослухатися поради чи думки своїх батьків. І хоч головою об стінку бийся, влаштовуй які завгодно скандали, у відповідь скоріш за все почуєш банальне: «Мамо/тату, ти нічого не розумієш». Що ж робити, невже все так фатально?

Хто навчить цього наших дітей?

У своїй книжці „Психологія критичного мислення“ відомий американський психолог Дайана Халперн розглядає критичне мислення як інструмент для набуття знань. Таке мислення передбачає застосування безлічі конкретних інструментів, методів і технік, яких цілком можна навчитися.

Критично мисляча людина завжди має свою позицію, може переконливо аргументувати свою думку. Добре знає значення слів, уміє сформулювати свої думки й відстоювати свої погляди в дискусії. Вміє слухати й чути співрозмовника, логічно міркувати й робити правильні умовиводи; перевіряти гіпотези, аналізувати аргументацію опонента, свої й чужі помилки, робити на їхній основі правильні висновки. Така людина розуміє закон імовірності, вміє ухвалювати обдумані, зважені, розумні рішення, оцінювати бажані й небажані наслідки певних дій. Вона здатна чітко ставити завдання, планувати свою діяльність, демонструвати гнучкість розуму і готовність до сприйняття нових ідей.

Критично мисляча людина постійно опановує нові знання, перебуваючи в безперервному пошуку істини. Збирає важливу інформацію, осмислює, аналізує й систематизує її. На основі отриманої інформації шляхом логічних умовиводів приходить до важливих і надійних знань про світ. Уміє пов’язати з власним досвідом і творчо застосувати нові знання в різноманітних сферах практичної діяльності, у громадському й повсякденному житті. Чудово орієнтується в інформаційних потоках, використовує книжки й Інтернет як інструмент самоосвіти. Ставить собі й іншим запитання, на які все життя шукає відповіді, розвивається і самовдосконалюється.

Уміння критично мислити потрібне людині, щоб:

• усвідомлено сприймати навколишню дійсність;

• учитися відрізняти добро від зла;

• уміти сумніватися;

• не створити собі кумира;

• не стати об’єктом маніпуляцій і сліпим знаряддям у чиїхось руках;

• самому не бути безсовісним маніпулятором;

• якомога рідше виступати в ролі ошуканого, дурника, лоха, біомаси, частини натовпу;

• не бути втягнутим у сумнівні групи (компанії, організації, структури, об’єднання, секти тощо), що загрожують втратою репутації, самоповаги, добробуту, сім’ї, свободи й навіть життя;

• перебуваючи в полоні кохання, зробити, проте, свідомий вибір партнера;

• не стати жертвою шахраїв від політики, релігії чи криміналітету; віруючи в Бога, не бути сліпим фанатиком;

• уміти відрізнити істинного пастиря душ людських від воцерковленого політика, попа-бізнесмена або просто чиновника від церкви;

• бути солдатом, вірним своїй Батьківщині, але ніколи не стати воєнним злочинцем;

• не бути підвладним соціально небезпечним стереотипам і упередженням;

• думати власною головою, вміти ставити й вирішувати найскладніші життєві питання;

• мати власну думку, вміти її формулювати, аргументувати, обговорювати з іншими людьми, поглиблювати, а можливо, й змінювати;

• учитися не тільки на своїх помилках, а й на помилках інших;

• уміти прогнозувати наслідки своїх вчинків;

• тверезо оцінювати свої слабкі й сильні риси;

• розвиватися, самовдосконалюватися, ставати кращим, добрішим, великодушнішим;

• усе життя пізнавати істину, усвідомлюючи, що це процес безконечний;

• знайти прекрасне й захопливе хобі на все життя — ДУМАТИ!

А що нам під силу?

Важко визначити, наскільки ефективно всього цього навчають наших дітей у школах і вишах. Але багато що й нам під силу. Що ж до маленьких дітей, то особливу увагу слід приділяти розвиваючим іграм, головоломкам, задачам на логіку. Крім цього, розмовляйте з маленькими дітьми про те, що добре й що погано; чи правильно вчинив герой казки, фільму або хтось зі знайомих. Не осуджуйте людей, а просто обговорюйте конкретні вчинки і їхні наслідки. Привчайте дітей прогнозувати результати своїх дій. Прищеплюйте їм уміння розпізнавати наміри навколишніх (зокрема й погані). При цьому важливо прищепити обережність, але не боягузливість; здоровий скептицизм, але не цинізм; уміння критично мислити, але не критиканствувати. Це нелегко, але водночас дуже цікаво — разом із дітьми міркувати, аналізувати, робити висновки…

Не менш важливо розмовляти про різні життєві історії й зі старшими дітьми. Корисно також обговорювати книжки і фільми, а саме — наскільки правдиво вони віддзеркалюють життя. Це не тільки готуватиме дітей до дорослого життя, а й допоможе сформувати з ними теплі довірчі стосунки. Але для цього важливо самим дружити зі здоровим глуздом, критично осмислювати навколишню дійсність.

Навчити дітей можна тільки того, що вміємо самі

Один з важливих аспектів критичного мислення — вміння протистояти маніпуляціям. У цьому зв’язку — буквально кілька порад.

Нічого не приймайте на віру. Завжди намагайтеся зрозуміти, в чому саме вас хочуть переконати. Любіть людей, вірте їм, але не довіряйте нікому, якщо це пов’язано з грішми, документами, долею вашої сім’ї.

Ніколи не ухвалюйте поспішних, непродуманих рішень, одразу кажіть тверде „ні“, якщо на вас тиснуть. Якщо у вас висока сугестивність, просто не йдіть на контакт із незнайомими людьми, всілякими розповсюджувачами тощо. Прислухайтеся до тих, хто хоче вас застерегти від необачного кроку.

Цікавтеся іншими людьми, їхнім внутрішнім світом, долями й повсякденним життям. Старших розпитуйте про пережите. Але й у цьому разі не приймайте на віру все, що вам розповідають. Багато хто схильний прикрашати, фантазувати, подавати минулі події у світлі нинішніх соціально-політичних реалій. Завжди перевіряйте почуте, розпитуючи інших, читаючи книжки, переглядаючи документальні фільми. Навчіться порівнювати інформацію, подану ЗМІ, із власним життям, із тим, що ви бачите і чуєте від інших людей.

Процес пізнання істини безконечний. Думайте, слухайте, запам’ятовуйте, порівнюйте — і згодом у вас почне вимальовуватися достатньо об’єктивна картина навколишнього світу, нашого минулого і сьогодення.

Якщо ви так житимете самі, то легко навчите такого способу мислення й своїх дітей. Пам’ятайте, для підлітка навички критичного мислення життєво потрібні, щоб вижити в непростому дорослому світі, повному підступних пасток і професійних «ловців душ».

Чи дає все це гарантію того, що людина ніколи не обманеться і не стане об’єктом маніпуляцій? Звісно, ні. Це було б занадто просто. Саме про це каже народна мудрість. Трапляється, що й на мудрому чорт катається. Кінь на чотирьох ногах, та й то спотикається. Любов зла… Від помилок не застрахований ніхто й ніколи. Ми раді обманюватися, охоче заплющуємо очі на неприємне, нам хочеться вірити хоч у щось і хоч комусь. Та річ у тому — якою мірою. Ніхто не застрахований від помилок, але не можна, щоб помилкою стало все життя. А саме це може статися, якщо ми не вчитимемо наших дітей жити осмислено і з відкритими очима. І якщо самі не навчатимемося цього протягом усього свого життя.

За матераілами проектів Києво-Святошинського ЦСПР  “Не дай себе заманити” та  “Безпечна поведінка”

Адреса матеріалу: Дзеркало тижня. Україна.