Зала, яку приготували члени клубу «Затишок» до зустрічі з чорнобильцями, святково прикрашена українською символікою. Під керівництвом Антоніни Антонівни Мартинюк її колективом, заздалегідь, з великою любов’ю вишитий рушник до 25 річчя Чорнобильської катастрофи, тепер розстелено на столі. Червоні та чорні нитки – символ любові та журби, бо ж на ньому в чорних рамках портрети людей, в житті яких знайшлося місце для подвигу. Вони здійснили його з честю, заради інших, пожертвувавши своїм життям. «Немає більшої любові, як хто покладе душу свою за ближнього.» Усвідомлюючи це, серце переповнюється благоговінням і трепетом, повагою до тих людей, яких, на жаль, вже немає поруч з нами.

Американська громадська організація «Фокус» – це друзі п’яти Чорнобильських центрів, які вже понад 10 років діють в Україні. Нинішня делегація зі США переймається проблемами цих центрів. Зокрема ця група американців знає дуже багато про Чорнобиль. У себе на батьківщині вони поширюють інформацію про Україну, її сьогодення, не оминаючи, звичайно, і чорнобильської проблематики. Паралельно збирають добродійні кошти для підтримки згаданих центрів. Ентузіасти переважно люди небагаті, але розуміють, що це проблема не лише нашої держави, а й всього світу. Цього дня гості з-за океану поклали разом з працівниками ЦСПР на чолі з його керівником Ангеліною Миколаївною Лахтадир квіти до меморіалу чорнобильців-ліквідаторів. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих.

- Я бачила сльози на їхніх очах, – ділиться зі мною Ангеліна Миколаївна, – подумати тільки, яку відстань вони здолали, скільки доклали зусиль у збиранні коштів, віддаючи цьому не лише свій вільний час. Так перейматися проблемою Чорнобиля можуть тільки подвижники. І це хороший приклад для інших. Адже всі ми маємо одну домівку, про яку повинні думати спільно. Бо це наша планета.

На сьогоднішній зустрічі були пошановані Наталія Іванівна Яковенко, Ігор Кузьмович Дежурний – люди, які були учасниками ліквідації. Ольга Петрівна Яхновська – вдова ліквідатора, яка поховала і чоловіка, і сина. Галина Петрівна Нечитайло, лікар, завданням якої на той час було відшукати жителів, які не хотіли після аварії на ЧАЕС залишати обжиті місця. Їм тоді надавалася посильна, в тому числі медична допомога при переїзді. Зібрання з великим інтересом вислухало і нелегкі спогади Івана Івановича Дерди – голови Києва-Святошинського фонду інвалідів-чорнобильців.

Сергій Васильович Мирний, письменник, еколог, сценарист, ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС в перші місяці аварії був командиром взводу радіаційної розвідки в епіцентрі катастрофи, одержав подяку командувача Київського військового округу за мужність і героїзм. Знаний у світі експерт з Чорнобиля та комплексного подолання радіаційних та техногенних аварій, Сергій Мирний належить до тих дуже не багатьох людей, які мають і моральне право, і вміють не без жартів розмірковувати над чорнобильською темою. На зустрічі він презентував свою нову книгу «Чорнобильська комедія», яка містить велику обойму жартівливих сцен, котрі письменник-чорнобилець зумів зафіксувати у нелегкі будні після аварії на ЧАЕС.

У Центрі відкрили виставку «Дзвони Чорнобиля», яку підготувала громадська організація «Благодійний фонд дітей-інвалідів «Ковчег», котрий очолює Корінь Варвара Володимирівна.

Також оформлено окремий розділ з роботами Києво-Святошинської громадської організації «Дзвони Чорнобиля» – керівником якої є Діана Кузнєцова. А ще експонуються витвори членів різних молодіжних гуртків, студій при міському Будинку культури, клубу «Затишок». Ніна Михайлівна Знова подарувала Центру свою другу картину на чорнобильську тематику під назвою «Квітучий сад», – яка утверджує надію на світле майбутнє.

- Клубу «Затишок», – підкреслила Ангеліна Миколаївна, – наша особлива подяка за подарований вишитий рушник та смачні вареники, якими члени цього творчого об’єднання пригощали всіх учасників заходу. А Любові Рачинській та її співучому колективу «Горлиця» – за пісню «Два кольори». Адже минають роки, в турботах і випробуваннях, а все у нашому житті переважає потяг до гармонії і всього світлого.

Наше покоління розуміє, що не земна куля належить нам, а ми належимо їй. Ми розуміємо: наше майбутнє – у наших руках і, Чорнобильська трагедія не повинна ніколи повторитися.

Валентина СІРОДАН, Боярка-інформ

Зокрема – прийом американської делегації від американської організації FOCCUS, покладання квітів до пам’ятника ліквідаторам аварії на ЧАЕС (Боярка), відкриття виставки, а також традиційні «Чорнобильські чаювання», на які були запрошені ліквідатори аварії на ЧАЕС, громадськість міста.

Серед почесних гостей – Іван Іванович Дерда: ліквідатор, голова Києво-Святошинського Фонду інвалідів-ліквідаторів; ліквідатори та члени Фонду Наталія Іванівна Яковенко, Ігор Кузьмич Дужурний, вдови ліквідаторів і члени Фонду Лариса Леонтіївна Козленко та Ольга Петрівна Ясновська; Галина Петрівна Нечитайло: лікар, котра виконувала свій обов’язок – лікувала дітей у селах, розташованих близько біля Чорнобиля, допомагала евакуйовувати населення.

З вітальним словом до гостей звернулася директор ЦСПР Ангеліна Миколаївна Лахтадир. Під час урочистої частини демонструвався фільм «Аварія на ЧАЕС». У заході також взяли участь учениці Боярської ЗОШ №1, вихованки літературної студії при Боярському Будинку культури Марина Чорна та Валерія Гоц, які підготували поетичну композицію про чорнобильську трагедію.

Живим свідкам тих трагічних подій були вручені квіти та подаровані книжки на згадку про цю зустріч. А героїв-ліквідаторів, котрих вже немає з нами, вшанували хвилиною мовчання…

Присутніх привітали також друзі і партнери ЦСПР – делегація від американської громадської організації «Друзі чорнобильських центрів у США» (FOCCUS): президент FOCCUS Марлін Даффілд, екс-президент Норма Берковіц та виконавчий директор Роберт Шутпелц. Дуже зворушливою була зустріч наших американських друзів з депутатом Боярської міської ради Андрієм Арчаковим, котрий минулого року за програмою «Відкритий світ» відвідав рідний для американських гостей Медісон (штат Вісконсін).

Серед іноземних гостей були також Мішель Труттман – кандидат наук з міжнародних відносин швейцарського Інституту міжнародних відносин та розвитку (IHEID) та делегація із Китаю. Всі вони були гаряче зацікавлені заходами, приуроченими до 25-х роковин Чорнобильської трагедії.

У рамках заходу відбулася презентація роману Сергія Мирного «Чорнобильська комедія», який вийшов у полтавському видавництві «Структури Гармонії». У новому романі автора змальовано кохання поліської красуні та офіцера радіаційної розвідки, що спалахнуло у зоні аварії ядерного реактора. Розказана сміливо, дотепно, гостро, з глибоким знанням справи та симпатією до своїх героїв, історія зворушливого кохання у незвичайних, надзвичайних умовах – продовжує кращі традиції світової сатиричної літератури і життєдайного українського гумору. За переконанням пана Сергія, імпульси здорової енергії та досвіду переможців, якими промениться твір, допоможуть успішно долати і наслідки Чорнобиля, і повсякденні проблеми сучасного, «нормального» життя.

Сергій Мирний належить до тих дуже небагатьох людей, які можуть жартувати на чорнобильську тему – тобто і вміють, і мають право це робити. Влітку 1986 року, в перші місяці аварії, він був командиром взводу радіаційної розвідки в епіцентрі катастрофи, за мужність і героїзм одержав подяку командувача Київським військовим округом. Після цього отримав за кордоном другу освіту за фахом «Довкілля: науки та політика», став знаним у світі експертом з Чорнобиля та комплексного подолання радіаційних та техногенних аварій. Зробив системне і чесне дослідження здоров’я ветеранів Чорнобиля, видане англійською мовою, написав ряд узагальнюючих наукових праць. Неймовірним пригодам радіаційних розвідників у Чорнобилі присвячені його повість «Хуже радиации» (премія журналу «Кіносценарій», Москва), кіносценарій «Пролом» (премія конкурсу «Коронація слова»), роман «ЖИВАЯ СИЛА» (Чернобыльские байки)» (лауреат конкурсу журналу «Кореспондент» на кращу українську книгу 2009 року).

Сергій Мирний, ліквідатор, еколог, письменник

Пан Сергій розповів про нову книгу, поділився своїми спогадами, продемонстрував декілька відеоматеріалів про героїчну роботу ліквідаторів. Письменник-еколог наголосив на тому, що не треба відчувати себе жертвами, навпаки, варто пишатися тим, що ми, українці, народ-переможець, що подолав найстрашнішу техногенну катастрофу в історії людства.

Активну участь у підготовці «Чорнобильських чаювань» взяли жінки із клубу «Затишок»: співали, готували вареники, радо приймали гостей. Представниці клубу Валентина Глінська та Надія Миронюк подарували рушник «Пам’ятай» з калиновими кетягами, вишитий ними «червоними та чорними нитками».

Також звучали пісні у виконанні вокального ансамблю «Горлиця» (керівник – Любов Рачинська; музичний супровід – Віктор Кучер). Зокрема, пісня «Лелеча доля» викликала у присутніх мимовільні, але щирі сльози…

Перед початком заходу гості мали можливість відвідати виставку робіт членів різних громадських організацій. Наприклад, роботи з печворку представила голова благодійного товариства допомоги інвалідам та особам з інтелектуальною недостатністю «Ковчег» Варвара Володимирівна Корінь, роботи з художньої вишивки – Валентина Сергіївна Глінська. На виставці були також представлені роботи членів Києво-Святошинської організації «Дзвони Чорнобиля» та інші.

Майстер декоративно-прикладного мистецтва Ніна Знова вже не перший раз дарує Центру власноруч виготовлені подарунки. Минулого разу вона презентувала пронизливу, сповнену болю та смутку картину «Дзвони Чорнобиля: покинутий сад». А цього дня – зовсім у іншому, оптимістичному настрої – картину «Відроджений сад». Мабуть, це символічно. Адже так хочеться вірити, що саме сьогодні настає новий етап подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – етап відродження і розквіту української землі…

Радислав КОКОДЗЕЙ

Центр відвідали президент FOCCUS Марлін Даффілд, екс-президент Норма Берковіц та виконавчий директор Роберт Шутпелц. У складі делегації була також Мішель Труттман – кандидат наук з міжнародних відносин швейцарського Інституту міжнародних відносин та розвитку (IHEID).

Іноземні гості провели робочу зустріч із членами колективу та взяли участь у низці заходів, організованих спеціалістами Центру і приурочених до 25-х роковин Чорнобильської трагедії.

Дуже зворушливою була зустріч наших американських друзів з депутатом Боярської міської ради Андрієм Арчаковим, котрий минулого року за програмою «Відкритий світ» відвідав рідний для американських гостей Медісон (штат Вісконсін).

У програмі наших гостей було покладання квітів до пам’ятника ліквідаторам аварії на ЧАЕС (Боярка), участь у відкритті виставки робіт майстринь-членів організацій інвалідів та чорнобильців, а також участь у традиційних “Чорнобильських чаюваннях”.

Це третій найпотужніший телеканал Бразилії, який найшвидше завоювує нову аудиторію. REDE TV – це загальнодоступний канал, котрий здійснює мовлення у відкритому безкоштовному ефірі, по супутниковому телебаченні та через Інтернет.

Директор ЦСПР Ангеліна Лахтадир ознайомила кореспондента Франца Вацека, оператора Олімпіо Сілва та перекладача Пауло Фіно з роботою психологів, соціальних педагогів та працівників. Про соціально-психологічну допомогу докладніше розповіла заступник з методичної роботи Ганна Яценко.

Бразильські гості мали змогу дізнатися про типові психологічні проблеми постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, відвідати тренінги для підлітків, заняття малечі в ігровій кімнаті та засідання екологічного гуртка.

Крім того, Центр організував інтерв’ю бразильському телебаченню голови  організації ліквідаторів Івана Івановича Дерди та вдів тих, хто ціною свого життя долав наслідки Чорнобильської катастрофи.

Телепрограму  за відзнятими матеріалами дивіться на бразильському телеканалі тут:

Розпочала засідання Антоніна Володимирівна Іщенко – начальник відділу з питань комплексного медико-санітарного забезпечення постраждалих громадян Департаменту у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Міністерства надзвичайних ситуацій. Вона нагадала, що одна дванадцята частина всієї території України – радіоактивно забруднена. Ця площа складає понад 54 тисячі квадратних кілометрів. На ній розташовано 2 293 населені пункти, де зараз проживає понад 2 мільйони людей, серед них – понад 450 тисяч дітей. Відповідно до законодавства України 2 254 471 житель визнаний потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи (з них 260 807 – ліквідатори). Усі вони забезпечені соціальним захистом.

– Проблеми, породжені Чорнобильською катастрофою, на жаль, з роками не зникають. Вони трансформуються в інші, а деякі з них, насамперед, соціально-економічні – загострюються. Загалом же, за ці роки радіаційна ситуація в постраждалих регіонах України значно поліпшилася. Цьому сприяли як природні процеси, так і державні програми з мінімізації наслідків: дезактивація, впровадження контрзаходів у сільськогосподарському виробництві тощо. Усе менше залишається територій, де спостерігається перевищення допустимих рівнів вмісту радіонуклідів у продуктах харчування. За підрахунками МНС України в бюджеті на лікування постраждалих мало би бути 175 мільйонів грн. у рік, насправді ж виділяють тільки 900 тисяч грн. Пріоритетними для держави залишається відродження території, реабілітація земель, збереження здоров’я, оздоровлення постраждалих, – зазначила доповідач.

Антоніна Володимирівна також торкнулася роз’яснень стосовно рішень щодо змін статусу населеного пункту (виведення за межі зон радіоактивного забруднення, переведення з однієї зони до іншої). Прийматимуться такі рішення тільки за поданнями обласних рад на підставі експертних висновків МНС України та наукових установ.

Утім, поліпшення радіологічної ситуації, за словами А.В.Іщенко, дозволяє сьогодні розглядати питання про виведення цих населених пунктів за межі зон радіоактивного забруднення, повне зняття будь-яких обмежень, зміни режиму ведення господарської діяльності на цих територіях. Це дозволить розгорнути інвестиційні програми з відновлення соціально-економічної інфраструктури, повернення земель до використання за призначенням. Тим самим створюватимуться нові робочі місця, поповнюватимуться місцеві бюджети. У той же час соціальний моніторинг визначив недоцільність зведення політики подолання наслідків Чорнобильської катастрофи лише до соціальної допомоги. Адже це в багатьох випадках призводить до вилучення із сфери активного життя великої кількості постраждалих громадян, а в деяких випадках і до їхньої соціальної деградації. Тому зараз в основу державної політики поряд з радіологічною і медичною реабілітацією закладаються принципи соціальної реабілітації населення й економічного відродження «потерпілих» територій.

Досвід Чорнобильської катастрофи показав, що свого часу несвоєчасне і недостатнє інформування населення про аварію на ЧАЕС створили умови для формування соціально-психологічної напруги в суспільстві. Тому одним з основних елементів державної політики в сфері подолання наслідків є гарантований доступ населення до інформації про радіологічну ситуацію на забруднених територіях. Але й донині існує занепокоєння і страх населення перед радіацією, зумовлений недовірою до офіційної інформації. Як наслідок, виникає перекручене уявлення людей про радіацію та її вплив на здоров’я. Іншими словами – люди мають неадекватні уявлення та розуміння природи радіаційних ризиків і надмірно песимістичні уявлення про власну можливість їх контролювати. Враховуючи ситуацію, що склалася, Міністерство надзвичайних ситуацій України впровадило низку успішних заходів та проектів. Так, наприклад, у міністерстві вже 4 роки поспіль проводиться Інтернет-конференція. Мешканці України та інших країн світу мають змогу задавати вітчизняним вченим будь-які запитання стосовно наслідків Чорнобильської катастрофи. Також у містах Бородянка, Боярка, Іванків, Славутич функціонують Центри соціально-психологічної реабілітації Працівники їх – психологи, соціологи, соціальні педагоги, фахівці із зв’язків з громадськістю покликані інформувати населення з усіх питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.

Тільки цілеспрямована взаємодія всіх гілок влади, громад та міжнародних організацій у питаннях подолання наслідків Чорнобильської катастрофи дозволить комплексно вирішити складні проблеми у найбільш напруженій сфері суспільства, – наголосила представник МНС.

– Чи може так статися, що після проведення моніторингу місто Боярка, яке має статус 4-ї зони, втратить його? – запитав присутній на засідання представник місцевих ЗМІ В. Ф. Сліпко.

– Зараз треба інакше дивитися на ці питання: пріоритетом має бути економічне відродження. Боярка – це чиста екологічна курортна зона. Чому б з неї не зняти штамп забрудненої зони? Чи не краще кошти, надані зараз на пільги громадянам, використати на необхідне для розвитку всієї Боярки? Це має вирішуватися на найвищому державному рівні, а також місцевою владою разом з мешканцями.

Відповідь на це запитання, яке стосується всіх боярчан, доповнив М. А. Одарченко– заступник ГУ Київської ОДА з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи:

– До території 4-ої зони у Київській області віднесено 438 населених пунктів. А всього їх у нас 560. З них 82 відсотки підлягають виведенню з цієї зони. Чому? На підставі документів 1991 року заміри радіації було зроблено вперше, тоді в країні не було правової бази, і головне – нормальних приладів. Рівень радіації встановлювали за дозою, яку отримувала людина, а також за аналізом грунтів на вміст стронцію та цезію. Боярку оточували села, з яких привозили забруднену радіацією продукцію, тому це також бралося до уваги. Населеним пунктам – Ворзелю, Макарову було надано статус зони під тиском певних кіл держави. Але зараз уже є нормативно-правова база, згідно з якою статус зони змінюється тільки за поданням відповідних обласних рад. Крім цього повинні бути експертні висновки наших науковців та Міністерства екології, яких поки що нема. Для міст, розташованих у зоні, великим негативом є те, що до них не йдуть інвестори. Не слід забувати, що розпад радіонуклідів відбувається також природнім шляхом – отже ситуація поліпшується реально. Якщо екскурсантів допускають вже і в зону відчуження, то не дивно, що є пропозиції щодо змін статусів міст, розташованих у зоні.

– Що конкретно робить держава для реабілітації земель? – поцікавилася боярчанка, письменниця, історик Наталія Барановська.

– Землі засівають бобовими, гречкою та іншими рослинами, які слугують очищувачами грунтів. На жаль, минулого року на це виділялися дуже незначні кошти, тому ця програма здійснювалася вибірково у найзабрудненіших районах Волинської та Житомирської областей. У цьому році уряд пообіцяв виділити більше коштів, але поки що їх немає. Пообіцяли також збільшити видатки і на стаціонарне лікування. Розрахунки МНС є, ми їх подаємо щороку. Зараз основний вплив радіації відбувається лише через продукти харчування. Радіацію несе не повітря, не вода, а саме продукти.

Голова громадської організації асоціації багатодітних родин у Боярці «Велика сім’я» та представник міжнародного благодійного фонду «Здоров’я українського народу» С. І. Чуткий акцентував увагу на тому, що є тенденція недооцінювати можливості громадських організацій в питанні залучення коштів. Протягом 5-ти років пан Сергій працював координатором Чорнобильської програми ООН «Відродження та розвиток по Києво-Святошинському району», тому добре обізнаний з чорнобильською проблемою. Коштів дійсно не вистачає, але на його переконання громадські організації можуть залучати чималі кошти і за умови розвитку партнерства між владою і ГО. Якби враховували всі можливості громадських організацій і можливості держави, то можна було б вирішувати реальні проблеми. Все це повинно відбуватися під чітким контролем громадських організацій, оскільки в людей немає повної довіри до влади стосовно цільового використання фінансів.

– Оскільки фундаментальні рішення залежать від загальнодержавних програм, тому як дивиться на соціальне партнерство місцева влада? Яке практичне втілення ідей соціального партнерства на теренах Боярки?

На це запитання відповів заступник боярського міського голови В. М. Дубовецький:

– За статистичними даними у нашому місті проживає 366 ліквідаторів ЧАЕС і 121 евакуйований. В зоні забруднення мешкає 24 198 осіб і 3 950 дітей, котрі народилися після аварії на ЧАЕС. Щорічно міський бюджет втрачає через пільги населенню, що проживає в зоні радіологічного забруднення. Так, наприклад, за рахунок бюджету міста харчування дітей ДНЗ є безкоштовним. У той же час, нормативи бюджетної забезпеченості на освіту однакові як для міст, що перебувають у зоні посиленого екологічного контролю, так і для «чистих» міст. Також держава надає пільги щодо сплати земельного і транспортного податків, у результаті чого бюджет міста недоотримує значні кошти. Наприклад, від сплати податку на землю можна було б мати 4,5 млн. грн. Через недоотримання податків з власників транспортних засобів немає можливості утримувати дороги міста в належному стані. Бюджетних коштів також не вистачає на соціальні потреби боярчан та розвиток міста.

Як варіант виходу із ситуації пропонується вивчити модель вільної економічної зони. Важливо, що від моменту оголошення ВЕЗ до початку процесу стабілізації, як правило, потрібно 10 років, протягом яких можна було б відшукати якісь переваги для міста, щоб зацікавити інвесторів. Також потрібен комплексний фаховий підхід до вивчення ситуації, ретельного аналізу всіх складових життєзабезпечення громадян. Результати допомогли б вишукувати оптимальні шляхи розвитку міста Боярки, – зазначив В.М. Дубовецький.

У ході розмови учасники засідання наголошували на тому, що саме визначення поняття соціального партнерства потрібно розглядати як систему стосунків між найманими працівниками, трудовими колективами, профспілками і громадськими організаціями. Тобто громада з одного боку, роботодавці (бізнес) – з іншого, і держава та органи самоврядування (влада) – з третього. Власне, суть соціального партнерства полягає в тому, що це специфічний вид громадських відносин між різними соціальними групами й прошарками. Про елементарний, початковий, найбільш дієвий показник соціального партнерства в Боярці свідчить такий приклад. Під час місячника з благоустрою міста з ініціативою виступила громадська організація «Юнісфера», члени якої закликали боярчан до участі в благоустрої міста. А коли для цього потрібні були агітаційні палатки, яких в боярській міській раді не було, то в цьому допомогли підприємці. Така взаємодопомога була і при ремонті опалення для дітей-сиріт, що залишилися на початку зими без тепла. На місце виїхали депутат, бізнесмен, керівник комунального господарства і представник влади. Вечором опалення вже працювало. Тобто, влада згуртувала необхідних людей навколо проблеми, бізнесмени дали матеріали, а комунальники полагодили.

– Душа рветься допомагати, – ділиться Л. М. Яременко. – Інколи складається така ситуація, що не допомогти людям просто не можна, але хочеться, щоб і вони нас почули. Ось нещодавно ми написали 500 запрошень мешканцям, щоб вони разом з нами вийшли на суботник. Дуже прикро, але практично ніхто не відгукнувся.

А. М. Арчаков запропонував створити певний фонд, куди підприємці могли б жертвувати кошти на соціальні нужди. А відповідальність за їхнє використання слід покласти на громадські організації.

Як видно, на засіданні відбулася конструктивна розмова, корисна і для влади, і для населення.

Валентина СІРОДАН, Боярка-інформ

На слуханнях були присутні представники МНС України, Київської ОДА, Києво-Святошинської РДА, Боярської міськради, підприємці, представники багатьох громадських організацій.

З привітальним словом до поважного зібрання звернулася директор ЦСПР Ангеліна Лахтадир.

Начальник відділу з питань комплексного медико-санітарного забезпечення постраждалих громадян Департаменту у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи МНС України Антоніна Іщенко виголосила доповідь на тему «25-ті роковини аварії на ЧАЕС як новий етап соціально-економічного розвитку постраждалих територій». Антоніна Володимирівна відповіла на численні запитання представників громадськості, пояснила політику МНС у сфері подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, висвітлила ряд конкретних питань стосовно медико-санітарного забезпечення постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС.

Заступник Головного управління Київської ОДА з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Одарченко М.А. розповів про соціально-економічний розвиток Київської області як однієї з найбільш постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, торкнувся болючого питання скасування зони посиленого радіоекологічного контролю. Начальник відділу у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Управління праці та соціального захисту Києво-Святошинської РДА Спасіченко Г.Б. зупинилася на соціальному захисті постраждалих від аварії на ЧАЕС, що проживають у Києво-Святошинському районі.

Заступник боярського міського голови з соціальних питань Валерій Дубовецький змалював перспективи розвитку міста Боярка в разі скасування 4-ї зони, до котрої належить Боярка. Валерій Михайлович також висвітлив теоретичні засади соціального партнерства та можливості його практичного втілення.

Ця тема жваво обговорювалася представниками місцевого бізнесу та громадських організацій. Виступаючі наводили конкретні приклади успішної співпраці влади, бізнесу і громади у Боярці та в Києво-Святошинському районі. Ангеліна Лахтадир розповіла про значні напрацювання очолюваного нею закладу у реалізації соціальних проектів. Починаючи з 2006 року Києво-Святошинський ЦСПР реалізував уже 10 проектів, п’ять з котрих було профінансовано Боярською міською радою. Центр згуртував навколо себе ряд громадських організацій регіону і готовий надавати їм методичну допомогу по написанню малих проектів. Ангеліна Миколаївна запропонувала щороку проводити в Боярці конкурс соціальних проектів. З цього приводу висловились відомі у регіоні підприємці Андрій Арчаков та Людмила Яременко. Це давні друзі ЦСПР, котрі завжди готові до співпраці.

Було досягнуто рішення найближчим часом зібратися на робочу нараду по відпрацюванню конкретних питань стосовно проведення подібного конкурсу за участі представників ГО, бізнесменів та міської ради.

Захід пройшов під знаком соціального оптимізму і налаштування на співпрацю по соціально-економічному відродженню територій, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

З привітальним словом до дітей звернулася директор ЦСПР Ангеліна Лахтадир, котра наголосила на тому, що спеціалісти Центру опікуються ними так само, як батьки і вчителі, але ніхто не допоможе, якщо сам не будеш дбати за своє здоров’я. Тож треба змалку привчатися робити зарядку, чистити зуби, вмиватися і – що дуже важливо – знати правила безпечної поведінки: як поводити себе з вогнем, водою, електрикою… Тож Ангеліна Миколаївна надала слово представниці ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» – Анастасії Іллясевич. Анастасія від імені організації подарувала Центру проектор, завдяки котрому з’явилася змога демонструвати на великі аудиторії надані Київобленерго презентації для молодших і старших школярів про безпечне користування електроенергією.

Психолог Центру Тетяна Шпиця забезпечила фаховий супровід презентації. Вона пояснювала діткам кожен із слайдів і вела з ними інтерактивне спілкування, спираючись на досвід дітей. Наприкінці фільму Тетяна Василівна ознайомила глядачів з основними правилами дружнього життя з електрикою.

Діти дякували Київобленерго за можливість дивитися цікаві та корисні презентації та фільми.

Наступним заходом була лялькова вистава про здоровий спосіб життя, підготовлена та продемонстрована театральною студією «З-А», що діє при Центрі (керівник – психолог Тетяна Бондаренко). Акторами були діти боярських шкіл: Настя Герасимова, Ірина Заболотна (ЗОШ №4) , Уляна Яценко (ЗОШ №3), Дмитро Чапля (ЗОШ №З) та його маленька сестричка Марія.

Маленькі глядачі мали змогу подивитися виставу «Бути здоровим» із звірятами, котрі хворіли через те, що не додержувалися здорового способу життя: Зайчик не послухав маму і не одягнув взимку шапку; Поросятко не помило руки; Кицька їла забагато солодощів… Закінчилася вистава невеличкою зарядкою, яку артисти робили разом із школярами, вчителями та спеціалістами Центру. Наприкінці вистави Анастасія Іллясевич подарувала всім дітям примірники навчально-пізнавального журналу для школярів «Веселі уроки. Абетка електробезпеки».

Директор ЦСПР Ангеліна Лахтадир передала через Анастасію подяку ЗАТ “А.Е.С. Київобленерго”.

Оксана СЛЄПОВА

• «Сенс фільму в тому, що природа сама і без людини зможе відновитися та почати все спочатку, а людина тільки шкодить!!!»
• «Фільм – супер, зрозуміла суть. Про природу, яка «мутувала».  «Дуже хочеться побачити все це насправді»
• « Фільм дуже пізнавальний, тому що після вибуху на Чорнобильській АЕС всі почали забувати про ту територію, яка найбільше постраждала внаслідок радіації. Той день ніхто не забуде. Цей фільм було створено, щоб показати флору і фауну тієї території, на якій немає людей. Приємно дізнатися, що там ще багата фауна»
• «З’явилася ще одна невелика територія, де людина не засмічує і так вже засмічену природу та не впливає на неї своїми діями. З’явився заповідник, у якому природа сама по собі відновлюється, сама турбується про себе. Людина знищує природу. І, напевно, всім живим істотам жилося б краще без людини та її діяльності»
• «Чорнобильська аварія стала найбільшим горем для України. Ми, нове покоління, навіть не підозрюємо, скільки лиха принесла ця аварія. Цей фільм показує нам, яке життя зараз у Чорнобилі. Коли вибухнув реактор, екологія в цих містах дуже постраждала, але за ці роки вона набула надзвичайно красивого пейзажу. За гарним малюнком ховається заражена радіацією територія, але тварини, які там живуть, навіть не підозрюють, що вся їхня їжа заражена. Тому, є тільки один висновок: за гарною картинкою ховається страшна радіація»
• «Під час перегляду фільму я дізналася, що коти теж мають почуття. В них своє життя, вони відчувають так само, як і ми. Природа в Чорнобилі дуже гарна, але якби не радіація, вона була б ще гарнішою.  Коти теж вживають їжу, яка  радіоактивна,  та багато часу проводять на землі, яка також заражена радіацією».

Мета занять – пропаганда здорового способу життя на територіях посиленого радіологічного контролю, розвиток свідомого ставлення до свого життя,  виховання відповідальності перед суспільством,  майбутньою сім’єю та собою.

Одним із завдань була вправа «Закінчи речення». Ось які цікаві відповіді ми отримали.

Я хочу бути здоровим, щоб: «створити родину»; «зробити кар’єру»; «прожити активне, веселе життя»; « народити здорових дітей»; « стати футболістом»; «прожити все своє життя недаремно»; « бути щасливим»; «не бути агресивною», « жити нормально»; «все спробувати у житті, крім цигарок, алкоголю та наркотиків»; «бути в колективі»; «знайти хорошого хлопця та продовжити рід»;«не лежати в лікарнях».

А на питання «А що ж ви можете вже сьогодні зробити для того, щоб майбутні ваші діти були здорові» ми отримали такі відповіді: «не палити, не пити, багато не гуляти»; « займатися спортом»; «не хвилюватися»; «не розпочинати рано статеві відносини»; «їздити кожного року на перевірку в лікарню»; «перевірятися на ВІЛ-СНІД»; «одягатися за погодою»; «їсти здорову їжу, фрукти, овочі»; «частіше бувати на свіжому повітрі».

14 грудня 2010 р. в День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС спеціалісти Києво-Святошинського ЦСПР відвідали презентацію нової книги письменника-ліквідатора Сергія Мирного, що відбулася в Національному музеї «Чорнобиль». Роман «Чорнобильська комедія» вийшов у полтавському видавництві «Структури Гармонії».

У новому романі Сергія Мирного «Чорнобильська комедія» змальовано кохання поліської красуні та офіцера радіаційної розвідки, що спалахнуло у зоні аварії ядерного реактора. Розказана сміливо, дотепно, гостро, з глибоким знанням справи та симпатією до своїх героїв, історія зворушливого кохання у незвичайних, надзвичайних умовах – продовжує кращі традиції світової сатиричної літератури і життєдайного українського гумору. Імпульси здорової енергії та досвіду переможців, якими промениться, допоможуть успішно долати і наслідки Чорнобиля, і повсякденні проблеми сучасного, «нормального» життя.

Сергій Мирний належить до тих дуже небагатьох людей, які можуть жартувати на чорнобильську тему – тобто і вміють, і мають право це робити. Влітку 1986 року, в перші місяці аварії, він був командиром взводу радіаційної розвідки в епіцентрі катастрофи, за мужність і героїзм одержав подяку командувача Київським військовим округом. Після цього отримав за кордоном другу освіту за фахом «Довкілля: науки та політика», став знаним у світі експертом з Чорнобиля та комплексного подолання радіаційних та техногенних аварій. Зробив системне і чесне дослідження здоров’я ветеранів Чорнобиля, видане англійською мовою, написав ряд узагальнюючих наукових праць. Неймовірним пригодам радіаційних розвідників у Чорнобилі присвячені його повість «Хуже радиации» (премія журналу «Кіносценарій», Москва), кіносценарій «Пролом» (премія конкурсу «Коронація слова»), роман «ЖИВАЯ СИЛА» (Чернобыльские байки)» (лауреат конкурсу журналу «Кореспондент» на кращу українську книгу 2009 року).

За матеріалами Пост Чорнобиль