Пияцтво – чи не найболючіша проблема сьогодення. Останнім часом увага до цього явища з боку наших офіційних інституцій та ЗМІ значно ослабла. Побутовий алкоголізм затьмарили такі біди, як наркоманія та СНІД, зростання злочинності, матеріальні нестатки багатьох громадян України тощо. Але проблема зловживання алкогольними напоями залишається. І якщо не серед своїх близьких, то в нашому найближчому оточенні обов’язково знайдеться хтось, хто потерпає від цієї недуги. З віком   ми можемо за власними спостереженнями скласти значний перелік скалічених доль, зруйнованих сімей, загублених життів. Ця проблема актуальна в рівній мірі, як для жителів міст, так і для сільських жителів. Але ця стаття не про тих, хто дружить із чаркою, а про їх рідних, чиє життя опосередковано теж стало залежним від алкоголю. Читати далі »

Автор: Світлана СЕНЕНКО (Нью-Джерсі)

Немає, напевно, більш відомого і водночас більш спірного наукового терміна, ніж «стрес». Усі говорять про стрес, усі його переживають, усі про нього багато чули… Парадокс, проте, в тому, що коли запитати навмання п’ять чоловік, що таке стрес, напевно дістанеш п’ять різних відповідей. І неспроста. По-перше, цілковитої згоди у визначенні стресу немає й у науковому середовищі, а по-друге, його природа така, що один і той же потенційно стресовий вплив в одних людей викликає сильні негативні реакції, а в інших — або взагалі нічого, або навіть щось приємне. Взяти, приміром, атракціон «американські гірки»: для мене катання на них буде важким (цілком стресовим) випробуванням, а от для моїх дітей це щоразу втіха. Або, скажімо, інтерв’ю під час прийому на роботу. Більшість із нас оцінить цю процедуру як явно стресову, проте є окремі унікуми, для яких вона буде приємним лоскотанням нервів. Реагуємо на стрес ми теж по-різному. У списку з п’ятдесяти характерних реакцій, які викликаються стресами, є прямо протилежні симптоми. Так, хтось у момент гострого стресу червоніє й відчуває приступ нестримного голоду, а хтось блідне й втрачає апетит. Хронічний стрес може викликати як набирання ваги, так і схуднення без жодної дієти. Ну, й так далі… Читати далі »

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Думка про те, що багатим не так уже й солодко живеться, може потішити деяких незаможних співвітчизників. На наш погляд, є кілька причин цього. Ми й досі не позбулися «совкових» стереотипів, що виявляються в низці вкорінених у свідомості постулатів: багаті — погані; чесною працею багатства не наживеш; усі бізнесмени — злодії. Адже так важко визнати, що хтось кращий, здібніший, енергійніший і справді заслуговує на більше, ніж ти сам.

Загострює ситуацію те, що не один із нас був свідком стрімкого фінансового злету людей інколи не найдостойніших, із погляду загальноприйнятої моралі. І кривдно за тих, хто впертою багаторічною працею, бідуючи і змагаючись із чиновницьким свавіллям, чесно заробив собі право називатися заможною людиною. Їх не видно в тіні більш публічних, скандальніших і тому помітніших багатіїв. Читати далі »

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Любов до свят — це з дитинства. Ялинка, чари, романтика, подарунки, але найголовніше — момент єднання родини, солідарності, взаємної любові, відчуття «МИ — РАЗОМ»… Наш час пропонує багато нових способів святкування Нового року, особливо для людей забезпечених. Що ж, доки немає дітей, можна дозволити собі будь-які оригінальні варіанти. Але з появою малюків час «повертатися в сім’ю» і напрацьовувати досвід і традиції сімейних свят. І якщо не Новий рік, то вже Різдво точно варто провести у колі найближчих людей. Але чи завжди свято виправдовує наші очікування? Адже саме в ці січневі дні ми схильні впадати в дитинство і чекати подарунка — від Діда Мороза, рідних, держави, долі… Але практика показує, що у виграші завжди залишається той, для кого свято — це не зовнішні обставини, а стан душі. Читати далі »

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Останнім часом багато видань впроваджують рубрику з популярної психології, під якою друкують статті на психологічні теми, ведуть діалог із читачами, відповідають на листи. Все це сприяє популяризації психології, привертає увагу читачів до важливих, хоч інколи й не усвідомлених до кінця душевних проблем. При загальній психологічній безграмотності такий своєрідний лікнеп украй необхідний у нашій країні в час, коли практична психологія тільки-но починає завойовувати симпатії громадян України. Та популярні публікації для кваліфікованого психолога — це невдячна праця (уявіть собі для порівняння кандидата філологічних наук, якого попросили б навчати кого-небудь абетки). Однак попит із боку читачів є, тому нерідко за написання статей на психологічні теми беруться люди не досить кваліфіковані. До таких публікацій слід ставитися обережно.

Усі статті на психологічні теми можна поділити на дві групи. Перша — це психологічні поради, які можна порівняти з рекомендаціями на кшталт «мийте руки перед вживанням їжі» або «побільше бувайте на свіжому повітрі», тобто загальні рекомендації, котрі нашкодити не можуть. А друга група — поради, як саме діяти за тієї чи іншої ситуації. І ось ця група порад досить небезпечна — це рекомендації психологів і нібито психологів у конкретних і нібито конкретних випадках із життя. Читати далі »

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Напевно, всім, хто живе в певний історичний момент, здається, що саме їхній час пропонує найскладніші й досі не відомі випробування (зокрема й психологічні). Не виняток і сьогоднішній день. Окрім інших, нашому суспільству доводиться вирішувати складну й болісну проблему соціального розшарування. Не так давно, у період проголошуваної рівності, це явище також існувало, але в прихованому і трохи пом’якшеному вигляді. Багатії радянських часів не афішували своїх статків: партійні функціонери мали бути скромними, а підпільні приватні підприємці намагалися «не світитися», бо були у конфлікті з Кримінальним кодексом.

Не минуло і двох десятків років — і нас ніби машина часу закинула в умови, при яких цілі верстви населення потрапили у справжню соціальну м’ясорубку, а в ієрархії цінностей саме матеріальні блага вийшли на перше місце. І жертвами нових часів стали не тільки ті, хто не зміг пристосуватися до «дикого капіталізму», а й ті, хто не витримав випробування багатством, зокрема — їхні діти. У розвинених країнах століттями напрацьовувалися традиції виховання дітей із заможних родин. Це й закриті елітарні навчальні заклади зі спартанськими умовами, і традиція відправляти дітей «на свої хліби» мало не з 16 років, і повсюдна практика добродійності, при якій діти з малолітства звикають, що треба допомагати біднішим за тебе. Крім того, душевними проблемами багатих людей та їхніх нащадків займається армія психологів, психотерапевтів і психоаналітиків. Однак проблеми існують і там. Читати далі »

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Свідомо чи несамохіть, більшою чи меншою мірою, явно чи потай від самих себе ми ображаємося — на батьків і дітей, родичів і сусідів, друзів і колег, начальників і підлеглих, знайомих і незнайомих. Образа буває гірка, пекуча, навіть смертельна. Її можна проковтнути, придушити, затаїти, а можна й виразити, висловити, вихлюпнути. Великі й малі образи супроводжують нас усе життя — як неприємні епізоди і як знакові події, що впливають на нашу долю. Образи схильні накопичуватися, розростатися, деформувати особистість, руйнувати здоров’я. У спектрі людських почуттів — це одне з найтемніших і найбільш руйнівних. Але образи можуть розсіюватися, розчинятися в інших почуттях, якщо ті досить сильні, — у почутті любові, дружби, здорового глузду і навіть гумору.

Скривджений завжди почувається жертвою несправедливості. При цьому суддя тут — він сам, і найчастіше до себе упереджений. Почуття образи — суб’єктивне: те, що для одного привід для серйозної образи, для іншого — не вартий особливої уваги епізод. Найбільш вразливі — люди егоцентричні, самозакохані й інфантильні. Їм завжди здається, що вони заслуговують ввічливішого поводження, іншого чоловіка чи дружини, вищої зарплати, кращої влади, іншої батьківщини. Потай — це завжди перебільшення своїх заслуг, страждань, місця в житті інших людей, своєї ролі в загальному житті. Читати далі »

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Психологічні терміни нині в моді. Дедалі рідше ми скаржимося на поганий настрій і значно частіше — на депресію; не просто хвилюємося, а відчуваємо стреси. Ніхто до ладу не знає, що таке криза середнього віку, але вже років із тридцяти більшменш інтелігентна публіка починає до себе болісно прислухатися: може, вже «почалося»? Людина помислива, яка має час на самокопирсання, швидко знайде в собі очікувані симптоми.

Чи то засумували за минулою юністю, чи то закрався жаль з приводу невтілених планів та втрачених можливостей — одразу ставиться «самодіагноз»: це криза! Але ж подібні настрої абсолютно нормальні й різною мірою притаманні всім, хто вийшов із підліткового віку… Осіння пора завжди оповита легким смутком і тугою за яскравими літніми днями, але водночас не позбавлена своєї принадності й чарівності. І так само, як зміна пори року, цілком нормальним є процес дорослішання, дозрівання, старіння людини. Читати далі »

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Новий рік — це особливе, неповторне свято. В цей день ми перебуваємо під магією дати, символічного рубежу. Під дзвін годинника ми урочисто зазираємо в наше найближче майбутнє і дозволяємо собі сподіватися на краще життя. Для одних — це не більш ніж туманне формулювання, для інших — цілком реальні плани на майбутнє. Але, як свідчать дослідження, 70% планів, приурочених початкові нового року, бувають відкинуті й забуті вже до 1 лютого.

Що ж робити, щоб цього не сталося?

Тисячі людей під Новий рік обіцяють собі розпочати нове життя. Це може бути бажання кинути пити або курити; схуднути або підкачатися; взяти під контроль телевізор, Інтернет, комп’ютерні ігри, телефонні розмови; змінити роботу або хоча б перестати на неї спізнюватися; вивчити англійську або заговорити по-українському; навчитися підтримувати порядок у шафі або в сумці, на кухні або в голові; перестати жити подвійним життям; стати економнішим і навчитися планувати бюджет; налагодити стосунки зі своїми дітьми, батьками, колегами, сусідами; і взагалі стати терплячішим, стриманішим, добрішим, розумнішим, чеснішим, сміливішим і щасливішим. Та хіба мало чим ми незадоволені і що хотіли б змінити в собі і своєму житті! Читати далі »

Автори: Марія КИРИЛЕНКО, Ганна ЯЦЕНКО

Той, хто регулярно читає нашу рубрику, міг помітити, що в своїй останній статті ми не вказали тему нинішньої. Це не випадково: нам захотілося зробити невеликий відступ. Так чи інакше, всі наші публікації присвячені підготовці молоді до шлюбу. А либонь багато хто, можливо, ще не зустрів обранця чи обраницю. Деякі при цьому спокійно живуть, насолоджуються свободою й почуваються цілком комфортно. Ми ж хочемо звернутися до тих, хто, втративши надію знайти людину, з котрою бажали пов’язати своє життя, вважають себе невдахою.

Чому так багато серед нас людей, що не знайшли себе в сімейному житті? Причин безліч: нещасливе кохання, надмірна залежність від батьків (матеріальна чи психологічна), довгий шлях самореалізації або кар’єри, завищений рівень вимог до майбутнього партнера, закомплексованість, негативний досвід першого шлюбу, відсутність готовності піклуватися про іншу людину, складні життєві обставини. Проте не настільки важливо, через яку причину людина самотня, набагато істотніше, чи почувається вона при цьому обійденою, нещасливою; чи мучать її думки, що вона гірша за інших, не досить гарна, розумна, цікава. Нерідко це притаманно тим, хто ще в юності не зумів подолати свої комплекси. Людина потрапляє в зачароване коло: наявність комплексів заважає їй знайти супутника життя, а відсутність родини живить ці комплекси й породжує нові. Читати далі »