Однією з програм, за якою працює Києво-Святошинський ЦСПР, є програма «Сімейні цінності», метою якої є зміцнення стосунків у сім’ях учасників АТО та вразливих категорій населення, відновлення довіри між членами родини, формування відчуття, що родина – це надійний тил.  
У рамках цієї програми у Центрі систематично проводяться різні заходи, що сприяють зміцненню сімейних стосунків, емоційній та моральній підтримці родини: спільні творчі майстер-класи, зустрічі з митцями, заняття з фізкультури, екскурсії… Такі форми роботи з сім’ями дають можливість родині разом відпочити, дізнатись про щось нове, розкрити свої творчі здібності, навчитись робити масаж та вправи з лікувальної фізкультури.
Нещодавно спеціалісти Центру організували екскурсію до етнографічного комплексу «Українське село» (с.Бузова). Це унікальне, надзвичайно красиве і затишне місце неподалік Києва. Сім’ї учасників АТО, дорослі та діти, мали можливість насолодитись українською історико-культурною спадщиною, ознайомившись із стародавніми автентичними хатами та речами побуту. Була можливість сфотографуватись всією сім’єю біля пам’яток культури, відвідати невеличкий господарський двір, оглянути красиву церкву, походити стежками комплексу, помилуватись озерними рибками та поспостерігати за лебедями й качками. А ще – власноруч виготовити підкову і посмакувати гарячий щойноспечений хліб.
Такі хвилини відпочинку зі своєю родиною дарують натхнення, душевний спокій, радість, хороший настрій. А ще – нові знайомства та оптимістичні плани на майбутнє.

//

У серпні 2017 року спеціалісти Києво-Святошинського центру соціально-психологічної реабілітації населення Оксана Коннорова та Надія Величко надавали психологічну допомогу учасникам АТО, членам їхніх сімей та волонтерам, що відпочивали на курорті Катранка (Одеська область). Психологи ЦСПР працювали впродовж 10 днів на запрошення Благодійного фонду учасників бойових дій «Єдність побратимів» (Президент – Костянтин Вінніченко). На реабілітації перебувало 43 дорослих та 28 дітей.
Спеціалісти Центру виконували соціально-психологічну роботу: створювали дружню атмосферу; проводили психологічні консультації; допомагали кожному відпочиваючому подолати стресове навантаження; вчили відновлювати свої внутрішні ресурси; організували та провели родинне свято «День вишиванки» та захоплюючий дитячий квест. Масові заходи супроводжувались цікавими конкурсами, спортивними змаганнями, малюванням, читанням віршів.
Учасники АТО та їх сім’ї відпочили у Катранці тілом і душею. Завдяки роботі персоналу, психологів та волонтерів була створена особлива доброзичлива цілюща атмосфера, яка сприяла повноцінному фізичному та психологічному відновленню. Незважаючи на дещо спартанські умови перебування, учасники АТО були огорнуті увагою, піклуванням та любов’ю.
Художники-волонтери проводили цікаві майстер-класи для дітей і дорослих, кухарі готували смачнющі страви, а місцева громада надавала потужну волонтерську підтримку: забезпечувала харчами, смаколиками та пільговими екскурсіями до міста Вілково, що здобуло славу української Венеції. Це чарівне містечко вразило відпочиваючих неповторним місцевим колоритом, незвичними вуличками, якими доводиться пересуватися човном, унікальним місцевим музеєм, створеним волонтером-художником Олексієм Шароновим.
Докладніше про сам курорт. Катранка — це рекреаційна зона, що входить до меж населеного пункту Лиман (Татарбунарський район Одеської області), що розкинувся на узбережжі лиману Джантшейський на території Національного природного парку «Тузловські лимани». У Катранці можна побачити казкові пейзажі: лимани, озера, дивовижних звірів, різних птахів, серед яких багато бакланів, чайок, чапель та навіть пеліканів, що кожного дня вранці та ввечері прилітають з Румуніі до Українських лиманів. Але головне – це надзвичайно чисте повітря та кришталево-прозоре море.
Десять днів пролетіло дуже швидко, прощатися нікому не хотілось…

Матуся загиблого Героя Зоя Андріївна написала зворушливий вірш на згадку про відпочинок у Катранці:

Ну ось і все, Катранка відшуміла
Прибоєм хвиль і леготом води.
Ширяє в небі чайка біла,
Немов пита: «Приїдеш ще сюди?»

Ти крильми розгортаєш їй долоні
Й шепочеш: «Білокрила, прощавай,
В оцих просторах трепетно-солоних
Мене в наступнім році виглядай!»

Вона кружляє над гладінню моря,
Вона киває помахом крила,
І радість вже взяла над смутком гору,
Релакс відбувсь: додому вже пора!

На берег море висипа смарагди
І перламутр, в рожевий тон емаль,
Жаль розставатись – ніде діти правди
Ще глазурова манить, кличе даль.

Релакс відбувсь, прощай, Катранко,
«Єдність побратимів»…
Надовго проросли ясні лимани море синє,
Всім додають і сили, і снаги.

Вечірні рейси ситих пеліканів
Ще раз доводять нашу щедру суть,
Крильми нам машуть чаплі і баклани…
Прощайте, друзі, всім вам в добру путь!

Прощай Катранко, степова колиско,
Щоденна спеко, ранків прохолодь…
До серця нам припала близько-близько –
Тепер у сни нам радісні приходь!