За матеріалами «Пам’ятки для сімей військовослужбовців, які повернулися з зони АТО» (За ред. Майстренко Т.М., переклад з англ. – Масик О.Л.).
Навіть якщо ваш близький не шукає допомоги, Ви повинні дізнатися про ПТСР якомога більше, оскільки його поведінка буде впливати і на вас також. Наприклад, якщо ваш партнер незвично реагує на якісь ситуації, не говоріть йому нічого такого, з чого у нього може скластися враження, що його не розуміють, або ж він буде соромиться того, що все ще переживає, і він може просто закритися.
Іншою реакцією є гнів. Хоча це є нормальною реакцією на травму, прояви гніву можуть налякати або травмувати інших.
Якщо ваш військовий часто злиться:
- домовтеся, що кожен з вас у будь-який час може взяти паузу, оголосити тайм-аут;
- домовтесь, що коли будь-хто з вас оголошує тайм-аут, суперечка або з’ясування стосунків відразу ж припиняється;
- обговоріть сигнал для тайм-ауту – це може бути слово або жест рукою;
- домовтесь про те, що ви будете говорити один одному, де ви будете і що будете робити під час тайм-ауту.
- поговоріть один з одним, коли ви повернетесь з тайм-ауту.
Під час тайм-ауту не концентруйтесь на тому, наскільки сильно ви відчуваєте злість або образу. Замість цього продумайте, що ви будете говорити про речі, які вас хвилюють, і як вирішуватиме питання.
Після того, як тайм-аут закінчиться:
- По черзі проговоріть про рішення питання. Слухайте, не перебиваючи один одного.
- Починайте розмову зі слів «Я …», наприклад «Я відчуваю…», «Я думаю..». Уникайте речень, що починаються з «Ти…», оскільки це може звучати як звинувачення.
- Будьте відкритими до ідей один одного.
- Не критикуйте один одного.
- Зосереджуйте увагу на тому, у чому ваші думки сходяться, що, на думку вас обох, буде спрацьовувати.
- Узгоджуйте разом ті рішення, які ви приймаєте.
Якщо злість і гнів приводять до фізичного або психологічного насильства, це стає небезпечним. Відразу ж зателефонуйте комусь зі своїх близьких (або на гарячу лінію соціальної служби), переїдьте у безпечне місце та переконайтесь, що діти також у безпеці.
Ви маєте знати і розуміти, що гнів військового спрямований не на Вас або ваших дітей. Поясніть дітям причини труднощів, не вдаючись у подробиці. Важливо дати зрозуміти дітям, що вони у цьому не винні.
При потребі знайдіть власні джерела підтримки.
Звертайтесь до сімейних або ж соціальних центрів, продовжуйте шукати ту підтримку, яку потребуєте.
Дозвольте іншим допомогти Вам, не бійтеся говорити з сусідами або сім’ями інших військових, які знайомі з проблемою бойового стресу чи ПТСР.
ЗАКЛЮЧНІ ПОРАДИ
- Більшість військових, які повернулися додому з зони бойових дій, потерпають від загальних стресових реакцій під час і після реінтеграції у сім’ю.
- Навіть якщо проблеми не припиняються, не впадайте у відчай. Наявність проблем при поверненні з зони військових дій та реінтеграції у сімейне життя є досить розповсюдженим серед сімей військових.
- Вивчення інформації про ці проблеми, так само як і про різноманітні види реакцій на бойовий стрес або ж ПТСР, є кроком до розпізнавання того стану, коли є потреба у допомозі спеціалістів.
- Спеціалісти-психологи можуть надавати допомогу у розв’язанні проблем, про які йшла мова у даній брошурі. Існують певні тренінгові програми, що дозволяють перевести мислення військових з так би мовити воєнного типу на мирне.
- Ознакою зрілості і відповідальності є визнання того, що у Вас/вашого військовослужбовця є проблема, і необхідно зробити певні кроки для її вирішення.
