ЯК ЧЛЕНИ СІМ’Ї ВІЙСЬКОВОГО МОЖУТЬ ДОПОМОГТИ СОБІ

image_pdfimage_print

За матеріалами «Пам’ятки для сімей військовослужбовців, які повернулися з зони АТО»   (За ред. Майстренко Т.М.,  переклад з англ. – Масик О.Л.).

Навіть якщо ваш близький не шукає допомоги, Ви повинні дізнатися про ПТСР якомога більше, оскільки його поведінка буде впливати і на вас також. Наприклад, якщо ваш партнер незвично реагує на якісь ситуації, не говоріть йому нічого такого, з чого у нього може скластися враження, що його не розуміють, або ж він буде соромиться того, що все ще переживає, і він може просто закритися.

Іншою реакцією є гнів. Хоча це є нормальною реакцією на травму, прояви гніву можуть налякати або травмувати інших.

Якщо ваш військовий часто злиться:

  • домовтеся, що кожен з вас у будь-який час може взяти паузу, оголосити тайм-аут;
  • домовтесь, що коли будь-хто з вас оголошує тайм-аут, суперечка або з’ясування стосунків відразу ж припиняється;
  • обговоріть сигнал для тайм-ауту – це може бути слово або жест рукою;
  • домовтесь про те, що ви будете говорити один одному, де ви будете і що будете робити під час тайм-ауту.
  • поговоріть один з одним, коли ви повернетесь з тайм-ауту.

Під  час  тайм-ауту  не  концентруйтесь  на  тому, наскільки сильно ви відчуваєте злість або образу. Замість цього продумайте, що ви будете говорити про речі, які вас хвилюють, і як вирішуватиме питання.

Після того, як тайм-аут закінчиться:

  • По черзі проговоріть про рішення питання. Слухайте, не перебиваючи один одного.
  • Починайте розмову зі слів «Я …», наприклад «Я відчуваю…», «Я думаю..». Уникайте речень, що починаються з «Ти…», оскільки це може звучати як звинувачення.
  • Будьте відкритими до ідей один одного.
  • Не критикуйте один одного.
  • Зосереджуйте увагу на тому, у чому ваші думки сходяться, що, на думку вас обох, буде спрацьовувати.
  • Узгоджуйте разом ті рішення, які ви приймаєте.

Якщо злість і гнів приводять до фізичного або психологічного насильства, це стає небезпечним. Відразу ж зателефонуйте комусь зі своїх близьких (або на гарячу лінію соціальної служби), переїдьте у безпечне місце та переконайтесь, що діти також у безпеці.

Ви маєте знати і розуміти, що гнів військового спрямований не на Вас або ваших дітей. Поясніть дітям причини труднощів, не вдаючись у подробиці. Важливо дати зрозуміти дітям, що вони у цьому не винні.

При  потребі  знайдіть  власні  джерела  підтримки.

Звертайтесь    до  сімейних  або  ж  соціальних  центрів, продовжуйте шукати ту підтримку, яку потребуєте.

Дозвольте іншим допомогти Вам, не бійтеся говорити з сусідами або сім’ями інших військових, які знайомі з проблемою бойового стресу чи ПТСР.

ЗАКЛЮЧНІ ПОРАДИ

  • Більшість військових, які повернулися додому з зони бойових дій, потерпають від загальних стресових реакцій під час і після реінтеграції у сім’ю.
  • Навіть якщо проблеми не припиняються, не впадайте у відчай. Наявність проблем при поверненні з зони військових дій та реінтеграції у сімейне життя є досить розповсюдженим серед сімей військових.
  • Вивчення інформації про ці проблеми, так само як і про різноманітні види реакцій на бойовий стрес або ж ПТСР, є кроком до розпізнавання того стану, коли є потреба у допомозі спеціалістів.
  • Спеціалісти-психологи можуть надавати допомогу у розв’язанні проблем, про які йшла мова у даній брошурі. Існують певні тренінгові програми, що дозволяють перевести мислення військових з так би мовити воєнного типу на мирне.
  • Ознакою зрілості і відповідальності є визнання того, що у Вас/вашого військовослужбовця є проблема, і необхідно зробити певні кроки для її вирішення.

 

Ще за темою: